Марта Тарнавська – Притягання землі і неба

Віз Чумацький на чорному небі
ще ніколи не був так близько:
небосхилу зазорене чудо –
чорна магія вічних зір.

Нерозгадану загадку простір
у віконця оправив раму
і магнітом у небо тягне
непокірної думки літ.

Антуан де Сент-Екзюпері
у нічному польоті зі мною.

Тридцять п’ять тисяч стіп удолині
континент, наче чорне море,
що на ньому лиш де-не-де світять
острови електричних міст.

Тягне вниз притягання планети,
в атмосфери полоні – тіло,
і нитками невидних вібрацій
моє серце тримає земля.

Антуан де Сент-Екзюпері
у нічному польоті зі мною.

1981



Марта Тарнавська – Притягання землі і неба вірш.