Павло Мовчан – “Вони тікали через чорний хід…”

Вони тікали через чорний хід,
і гіпсовий білів позаду слід.
Висаджувалось шкло розбите з рами
безкровними плечима та руками.
І гіпс волав, і голосила бронза.
Куди вони тікали з залу – хтозна?
І арматура, скручена венозно,
знов випрямлялась, проломивши гіпс.
І під ступнями скреготав морозно
скульптурний шлях, історії ескіз.
Вони втікали… А в парадні двері
ломилися поважні глядачі,
щоб взяти участь в гіпсовій прем’єрі
та подрімать на бронзовім плечі…
Вони ішли по мармурових сходах,
скульптури ж з залу драли босака,
і видувало вітром насолоду,
лиш зоставалась курява гірка…
Поважні височіли п’єдестали,
відбиті руки дряпали паркет,
і вказівний стирчав владично палець
і закликав іти: – Вперед! Вперед! –
І ворушились торси корчуваті,
і скімлила відбита голова,
бо її кібив птах якийсь дзьобатий
і з неї гіпс кусками виривав.
А що ж творці?
Зігнувшись у поклонах,
вони затвердівали, наче гіпс.
Під тягарем вже репались колони,
товклося світло в залі на заміс.
А по паркету гупали колони –
стіна від кроків тріснулась навскіс.
І, розтоптавши руки всі дощенту,
на крилах відпечатавши сліди,
вони спішили стать на постаменти,
щоб захолоти в бронзі назавжди.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Павло Мовчан – “Вони тікали через чорний хід…” вірш.