Павло Мовчан – “І цвяхів побільшало в світі…”

І цвяхів побільшало в світі,
і рук стало більше,
та відливаються в форми бетонні хрести.
Ніби тіла відмінилися наші, і муки вже інші
не відчувають долоні гвіздків гостроти…

Плоть богостворену маг протикає,
мов деревину, іржавим штирем…
– Вам не болить? Не болить? –
перепитує Каїн;
камінь приручений креше й за душу бере…

Бачить байдужжя стало нестерпно
і неіснуючу душу в бетоні шукать.
Не відлякать механічної смерті –
шкло розлітається пір’ям,
і гальма скриплять…

Грають сліпці в крематорії завчено нудно,
газ перепалює рівно байдужі тіла.
Ділять гвіздки по містах велелюдних,
з кранів стікає у ванни кипляча смола.

Стовп при стовпі…
І місця нема для розп’яття,
гне арматуру іржаву п’яничка на хрест;
і розповзлося чорнильне обличчя печаттю,-
в згорток повітряний
треба б ще втиснути перст…



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)
Павло Мовчан – “І цвяхів побільшало в світі…” вірш.