Марта Тарнавська – “Білокорі берези на тихій розмові із кленом…”

Білокорі берези на тихій розмові із кленом:
я їх слухаю заздро: ось цю треба б вивчити мову!
Дуб листи мені пише, а я їх збираю і знову,
хоч милуюся ними, читати їх я – неписьменна.

Дерева, мої любі, що скажете ви про людину,
що, мов циркуль, накреслює світ із собою у центрі?
Скільки вас полягло – щонайкращих землі монументів –
задля примхи прогресу, що часто веде у руїну…

198-?



Марта Тарнавська – “Білокорі берези на тихій розмові із кленом…” вірш.