Павло Мовчан – “Птах, що дарує мені висоту…”

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – “Над лугом птах диму маха…” Над лугом птах диму маха, перебарвлює трави, ширяє над ними, холоне над нами. Посизілі коні, як сльози, стоять в оболоні, плавкими медами з’єдалися наші долоні… […]...
2. Павло Мовчан – “За що мені щедроти цього світу…” За що мені щедроти цього світу: білющий сніг, і сонця парусець, і шовку шум, що вкутав верховіття, і різьблений на сріблі бур’янець? Чим відплачу? Є […]...
3. Павло Мовчан – В оці роси Благословен будь, день сльотавий та холодний, коли в шибки так дме, що навіть чути свист; і ти немов завис над хланями безодні, намоклий і важкий, […]...
4. Семенко Михайль – “Мені щось тоскно серце тисне…” Мені щось тоскно серце тисне Моєї мами колисанка Така стара і ніжна висне І буде виснуть до світанку І буде виснуть до світанку. І буде […]...
5. Павло Мовчан – “У передвіщеннях мені…” У передвіщеннях мені являлись образи сумні: то наче скачу на коні і нагло падаю додолу – одна нога ще в стремені, а голова скородить поле. […]...
6. Микола Вінграновський – Встав я, – ранній птах I Встав я, – ранній птах, – Зелене диво лебедило, – Ходило літо, вітер пах М’яким зеленим дивом. Встав я, – ранній сніг, – Сміялись […]...
7. Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
8. Юрій Тарнавський – Птах не сидить на гілці Не прилетів птах до гілки, видно на ній тільки місце для його ніг, довкруги неї порожнечу, подібну до саду, купи білого повітря, ширші вгорі, балянсуються […]...
9. Павло Мовчан – “Світе мій, як це просто, майже буденно…” Світе мій, як це просто, майже буденно – земля під кущами затвердла від тісноти давно, певність під спиною маєш і рукавом зеленим очі свої закриваєш, […]...
10. Павло Мовчан – Кільця О здичавілий дзвін серед зів’ялих дзвонів! У скроні кров’ю б’єш, як серце на бігу! Чи вигук з губ зірвавсь, чи, може, так холоне мальована луна […]...
11. Павло Мовчан – “Шовковий смуток надвечірній…” Шовковий смуток надвечірній повітря синє прорідив, і простелився дим покірно уздовж води… І непомітно, ледь сирітно трава при річечці росла, і тиха радість цьоголітня дзвеніла […]...
12. Тарас Шевченко – Заворожи мені, волхве Заворожи мені, волхве, Друже сивоусий! Ти вже серце запечатав, А я ще боюся. Боюся ще погорілу Пустку руйнувати, Боюся ще, мій голубе, Серце поховати. Може, […]...
13. Віталій Іващенко – Мені щемить на серці – мчать літа Мені щемить на серці – мчать літа, І з кожним днем все швидше, Швидше, швидше, Душа тривожним сумом оброста, Кохання мрія безголосо кличе. Буває, серед […]...
14. Павло Мовчан – З глини ліплені Ти маєш можливість ще й раною стать. І діткнута плоть язиками багать достойно знесе усі муки високі… Та поки у камені іскри ще сплять, хутчій […]...
15. Павло Мовчан – Шовки Летять шумкі шовки, щоб лагідно сповити попалені горбки, пощерблене чоло. І пензель золотий відновлює на плитах затерті імена і вибите число. Та падає листок і […]...
16. Павло Мовчан – Віддалення Віддаленіла так від мене, що обезтебіли і сни. Мов тютюну стебло зелене, вуста мені обзеленив. Так гірко язиком торкатись твого імення, світку мій, вуста поламані, […]...
17. Павло Мовчан – “Від листопаду вседенного…” Від листопаду вседенного, від неба надто голубого, від яблука – така студінь, що, наче кригу, власну тінь б’єш закаблуком – і дзвенить… Яка холоне жовта […]...
18. Павло Мовчан – День листопаду Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота: та ж солод роздають по крапельці із річки, і хилиться листком гречаний запах свічки до уст тобі, до ніг, де […]...
19. Микола Руденко – Якби те, що мені заболіло Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку… Зупиняю перо: дурничка, І порівняння просто […]...
20. Павло Мовчан – Зайвина Звиваються лінії, сходяться в плями; твоє віддзеркалення в тебе ввійшло: злилися очима, зійшлися губами, та виявив зайвим щербате крило. У воду замислено довго дивився, неначе […]...
21. Павло Мовчан – Світло Я повів почув, мой незримий хтось рухавсь, та жоден листок на кущі не хитався. Судомою зору і дзеркалом слуху когось видивляв, та ніхто не являвся. […]...
22. Павло Мовчан – Спасівка Вивертає вітер крону срібним сподом догори. У корінні сік холоне, медом виступа з кори. Камінь вивернувся сподом і обличчя оголив, капає смола з колоди, що […]...
23. Павло Мовчан – Протиріччя Вскую печальна єси, душе моя? Вскую смущаєши мя? Із повчання Володимира Мономаха Єдність, єдиний, єдність, єдине… Сутність твоя неділима, людино. Глина потульна, просякнута духом, вічне […]...
24. Вірш Тараса Шевченка – Нудно мені, тяжко – що маю робити? Нудно мені, тяжко – що маю робити? Молитися богу? Так думка не та! Не рад би єй-богу, не рад би журитись, Та лихо спіткало, а […]...
25. Микола Вінграновський – І те, і те: як птах ранковий І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти з голови. Мені ідеш ти […]...
26. Павло Мовчан – На перевозі Води окравок металевий вночі, мов бляхи шмат, дзвенів… Тремтіння зірок вересневих передавалось і мені… І мерзнув я – голчаний холод вганявсь під нігті, кров студив, […]...
27. Павло Мовчан – Триптих почуття 1. В’язень в коханні, в солодкім стражданні, муки мої, як вино, втіходайні. Змішана пам’ять з духом весняним радість приносить та й несказанну! Світло блаженності, щедро […]...
28. Юрій Тарнавський – Птах сидить на гілці Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як вікно, розсуває пір’я, немов важкі […]...
29. Павло Мовчан – Пам’ять і серце Від сизого до голубого одвільгли хмари й дерева, і проступаюча дорога слідом торішнім ожива. Листки потрухлі, жовта глиця, насіння з вільхи, будяки і нехолонуча живиця, […]...
30. Павло Мовчан – Відлуння (“Йдуть дощі неситі…”) Йдуть дощі неситі на сніги нечисті, не згадаю гадки і не змислю мислі. Збавлене чи збуте, стерте чи забуте, березень минувся чи прожився лютий? Зменшується […]...
31. Микола Вінграновський – Цієї ночі птах кричав Цієї ночі птах кричав У небо відлетіле. Цієї ночі сніг упав – На чорне впало біле. Цієї ночі уночі Ми тихо говорили… Різдвяні пахли калачі, […]...
32. Павло Мовчан – Вирій Замкнувши простір в чистому обличчі, ти піднесешся на вершок величчя: попереду на ширину зітхання триває густокриле кружеляння. То – лебеді? Чи, може, падолист? Предтечі холоду […]...
33. Павло Мовчан – “Відкривши тихенько повітряні двері…” Відкривши тихенько повітряні двері і звузивши очі, я в світло вступив: літали ромашки легкі, білопері, сталився на вітрові сонячний спис. Вступало у згоду з блакитним […]...
34. Павло Мовчан – “Стук молотка, наповнюючи звори…” Стук молотка, наповнюючи звори, проріджував повітря непрозоре. Вкривали хату бляхою лункою, і бився звук об двері головою. Заслуханий у ритм одноманітний, кивав ти головою ледь […]...
35. Павло Мовчан – “Рядами горіли жертовні огні…” Рядами горіли жертовні огні, і тіло моє поміж ними хиталось: я вищим життям проживав уві сні, де слів не було – тільки рухи читались… У […]...
36. Павло Мовчан – “Квадрат супокою…” Квадрат супокою і тиші квадрат, І втиснутий сон у місячні стіни, А тиша надворі стоїть на колінах І зорі, мов книги, читає підряд. Ти руки […]...
37. Павло Мовчан – “Серпневий запах кропу й лободи…” Серпневий запах кропу й лободи мене будив, як нашатир, від сплячки: ввіходив в очі смутком синій дим, калину тлила родова гарячка… Немовби досі був у […]...
38. Павло Мовчан – “Від сизого до голубого…” Від сизого до голубого відвільгли хмари-дерева, і проступаюча дорога слідом торішнім ожива. Листки потрухлі, жовта глиця, насіння з вільхи, будяки і нехолонуча живиця, що капле, […]...
39. Павло Мовчан – “Правобіч гляну та й побачу…” Правобіч гляну та й побачу, як тонкосльозо скрипка плаче над згаслим соняхом в степу і як ступає тінь незряча за скрипалем стопа в стопу. Він, […]...
40. Павло Мовчан – Вуста Ці випиті вуста, – мовчанням, а чи люттю? – засохли, наче знак про повінь, на лиці, приховують в собі провістя на майбутнє, щоб виректи її, […]...