Я тільки-но з европейської гімназії:
латина занадто свіжа ще в моїй голові.
Слово “manufacturing”, що світить синім неоном
мені в обличчя у сутінках раннього ранку,
говорить про працю рук,
– не людських рук взагалі –
моїх власних.
Я стала в лави пролетаріату
з молодечим запалом, з ентузіазмом.
Пробую довести
усім і вся, взагалі, а найбільше – самій собі,
що я – молода рослина,
перещеплена на інший грунт,
зумію вижити, рости у новому незвичному кліматі.
Начитана Франком, Коцюбинським,
розумію свідомість класу:
я – мало не соціалістка! –
готова в життєвій практиці
ставити на пробу теорію.
Машина рветься з-під рук:
я не вмію ще панувати над нею.
“Спокійно, не так нервово” – каже “форман”.
“Дайте їй іще тиждень” – заступається за мене
В начальства.
Поволі втягаюся в норму.
Хлопці-робітники
засипають мене масними дотепами.
Порнографічні іграшки
з таємничим усміхом з рук у руки
Передають досвідчені молодички.
Я – вже заміжня – та не вмію ще боронитися
гострим дотепом, дзвінким сміхом.
Ховаюся, засоромлена,
за охоронний щит
наївності,
Ідеалізму,
Нерозуміння мови.
Глибоко в серці закопую
власний маленький світик…
Але вже розумію:
є різні мости понад прірви,
і не всі вони – сталевої конструкції
за модерними планами інженерів.
Бувають мости рухомі,
зі шнурів, що плавають з вітром,
а все-таки ними проходять
валки гімалайських дослідників…
Жарти – нехай і грубіянські –
тепла, щира усмішка,
дружньо простягнені руки
і мого зворушення сльози –
це шнури мостів гімалайських
над прірвами класів і націй,
над бурними ріками мов –
мости із людського в людське…
Дружу із робітниками.
А поруч: у джінсах, в картатій сорочці,
працює у поті чола, у бруді,
від ранку до вечора
фабрикант, власник.
Полуднує разом з нами, запиваючи сандвічі кока-колею.
Він розбиває в уяві
старі стереотипи капіталіста.
Усіх знає по імені,
останній відходить з фабрики.
Із ним жартують,
часом навіть і сперечаються…
Але всі його кличуть “Містер Розен”
і ніхто не каже йому просто: “Пітер”,
а шкіра в нього засмагла:
він січень провів на півдні,
відпочиваючи на соняшних Багамах.
1975/1978
(1 votes, average: 5,00 out of 5)