Кацай Олексій – Крик та луна

Схожі вірші:

1. Кацай Олексій – Вдосвітку вздовж колії Нишком неначе досвідчений євнух тихо мов нота що спить у трубі по площині відображень непевних йшов я повзбіжно самому собі І невловимим чудовиськом Нессі спостерігав […]...
2. Кацай Олексій – Мої мемуари Коли я зістарюсь, то напишу мемуари про височину майбуття, в якому я плив повсякденно всупереч хвилям похмурого часу моря століть. Про те майбуття, що повсякчас […]...
3. Кацай Олексій – Міжзоряне таксі Коли розчиняється ніч у прозорій росі міжзоряне я викликаю для тебе таксі Ми цілуємось довго прощаючись а мовчазний водій нас чекає і ховає за склом […]...
4. Кацай Олексій – Оаза людей Оаза людей в пустелі космічній мій острівець магічний марення мандрівників смутної галактики де порожнеча цупка як свинець де кожен атом зустрічний ковтає шлях нетрями нутрощів […]...
5. Кацай Олексій – Планета дощів Або вірш без початку та кінця Гойдався тиші дивний щем вдяглись рослини в колір меду мовчав комп’ютер і дощем доїлася корова неба Ледь ремигала вітерцем […]...
6. Кацай Олексій – Давня легенда Мовчазно з простору відстані робить зоряна яхта в сузір’ї Кіля й розповідає зістарілий робот нам про планету Земля Слухаємо молоді та дурненькі зопалу блиск не […]...
7. Кацай Олексій – Хтось робить барельєф хтось обеліск Хтось робить барельєф хтось обеліск я ж гупаючи сонцем по ланах усе роблю роблю з планети диск щоб був прямим навколосвітній шлях Щоб в коло […]...
8. Кацай Олексій – Сонетографія Планети Загиблих Зорельотів 0001 Людей, країн, галактик розбігання на атоми знов крає світ, а в нас перепалило обрії і час історії коротке замикання: засліплені, ми втратили свій шанс […]...
9. Кацай Олексій – На мілині космічних океанів На мілині космічних океанів як сполох стоять церкви чи іншопланетяни в скафандрах білих в золотих шоломах Галактики ранкової змедвянів гіркий серпанок і промені вилущуючи з […]...
10. Кацай Олексій – Безсоння А найголовніша безсоння потреба – то є плюскотіти обличчям в пітьмі, щоб в очі розплющені падало небо, щоб потім здригалися вії вві сні....
11. Микола Руденко – Останній журавлиний крик Останній журавлиний крик, Останнє золото берези. Їдкий туман в кістки проник, Мов заборонок хижі леза. За лазнею рясний будяк Сприймаю, мов живу принаду. І жуючи […]...
12. Кацай Олексій – Фентезі Вибухну мов Санторин адже я напевне знаю – вовкулаки всіх країн знов єднаються у зграю І безопірно мов слиз точаться крізь огорожі бо людина кожна […]...
13. Кацай Олексій – Грабіжники могил В пригод запаморочливому вирі зненацька впав я на шляхів розкриллі відчувши що не зможу більше красти в забутих склепах зоряних династій І зморений мов динозавр […]...
14. Кацай Олексій – Всесвіт – змій з пістрявою шкірою Всесвіт – змій з пістрявою шкірою, який схопив себе за хвіст!.. Ось пружньо скрутились орбіти планет кільцями, раптово стиснувши низку куль, немов лещатами та й […]...
15. Кацай Олексій – Дорога На відстань невситенну крізь безлад перелогу між мною і землею утиснулась дорога А в темряві обабіч як закоцюблі мури миттєвості зліпились у років кучугури І […]...
16. Кацай Олексій – Всмоктала чорна ряска зорепад Всмоктала чорна ряска зорепад хапа парсеки ротом безупинно в акваріумі трьох координат мій зореліт як без води рибина У склі безодні погляд вже померх у […]...
17. Кацай Олексій – Лист-2 Мені з безмежжя котрий рік космічний пише мандрівник листа, в якому до сих пір клинопис марсіанських гір ніким, хто зиркнув був у лист і навіть […]...
18. Кацай Олексій – Крізь бурштинове мливо Крізь бурштинове мливо ароматних обріїв сяють і зорь прожектори й ліхтарики атомів мерехтять з лоскотливих порожнеч навіки липневого медвяного неба світло якого речовиною прозоро згусло […]...
19. Кацай Олексій – Вертаємось Пропахнувши торішнім листям, вкриває ультрафіолет моє загублене князівство на найзабутішій з планет. Бузкові хмари видихає заслаблий вітер зорь крихких. Безгучно час перетерає залізні клямри брам […]...
20. Кацай Олексій – Механічний жовтень Від жовтневих дощів листя іржавіє а речі виходять з помешкань і крокують по калюжам крізь бризкотливе скливо безладу осені Підшипники краплин механізму погоди цокотять вкриваючи […]...
21. Кацай Олексій – Я жив, як усі Я жив як усі і багном сьогодення не гребав рослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав що дерева вростають корінням у землю та гіллям […]...
22. Кацай Олексій – Неначе звук покинувши струну Неначе звук покинувши струну йдемо ми ще лупаті і лускаті крізь темряву темнішу за пітьму єдину суть в розбіжностях шукати Б’ючи у скривлених сонць тулумбас […]...
23. Кацай Олексій – Мені відкрили таїну Мені відкрили таїну в опівніч на сімох вітрах що я з країв де в давнину кентаври бігали в степах Антен гойднуло очерет зацебенів крізь мозок […]...
24. Кацай Олексій – Квітка Хоч всеньку ніч краплинки зорепаду шукай, та їх не знайдеш ти ніде, бо тільки-но зоря на землю пада, вона відразу квіткою стає. Горить її проміння […]...
25. Кацай Олексій – Астероїд Нас, чорними зірками обпалених у кострубатих нутрощах всесвіту, несе гора, що улетіла з недобудованої планети. Несе гора, літаюча в просторі, наш корабель зі згаслими дюзами […]...
26. Кацай Олексій – Закоханий робот Стрімкий наш час вигадливий на долі – у хащах зфантазованих історій закоханого робота я стрів що награвав прадавніх зорь мотив для дівчини з Північної Корони […]...
27. Кацай Олексій – Магнітні джунглі Зо шлаку тут сонця і місяці не круглі а в металевій млі дзвенять магнітні джунглі Тут кожен промінь мов сталева нить бринить в іділії геометричній […]...
28. Кацай Олексій – Втеча Світло розбилось на скалки і в кришталевому смерку безладдя ледве в очах палахкоче смуток вечірнім багаттям варево чорних сузір’їв ллє порожнеча венова на керамічні обличчя […]...
29. Кацай Олексій – Вогнептах Де зорі блищать мов облізлий той хром де хмари із обрієм скуті воруше пташина вогненним крилом щоб темряву з неба здмухнути Не в змозі злетіти […]...
30. Кацай Олексій – Скарб Б. Мозолевському Пагорб я розкопав іржавих мелодій а ввижались мені золоті скарби та в таїлищах іншопланетних лодій пам’ять зоряної доби Я приймаю безнадеги повну дозу […]...
31. Кацай Олексій – Гра в дурня Космонавтам дев’яностих Час цифри у століть числі тахлює, взнавши гри закони: вмирають биті королі, хоч невпольовані дракони, недобудовані міські палаци та сільські хатини, незавойовані жінки, […]...
32. Кацай Олексій – Пуп’янок Звивається сузір’їв огудиння перетинаючи Чумацький Шлях і пуп’янок з рипучого каміння гойдаючись на зоряних вітрах здіймається кудись Протуберанці кружляють як вогненні упирі та надсилає він […]...
33. Кацай Олексій – Старики Шкутильгаючи йдуть дні у пітьмі як по стерні і роняє метеорів краплі-сльози вогняні ніч жаліючи їх нишком вже і вітер ходить пішки а за пагорбом […]...
34. Кацай Олексій – Буття Незграбний вітер віхоли хвостом гатив у хмаровища шкаралущу а я плив навздогін за тим плотом з якого впав у воду холоднющу З колод слизьких на […]...
35. Кацай Олексій – Миттєкрай У венах кров застигла наче в дроті мідь і мармуровим світлом лиця оповиті завмерлі навіки по різні боки миті себе знайшовши врешт у всесвіті століть […]...
36. Кацай Олексій – Слова Слова – це лиш відлуння биття сердець, крихка луна, що сиплеться зо склепінь навіченьки забутих храмів разом з прадавнім космічним пилом. І кожен ранок ми […]...
37. Кацай Олексій – Нічні метелики Мов монстр предковічний місто спить а в його нутрощах поплямлена очиськами юрма а чи розквяцяна обличчями пітьма вивчає вулочок нудних нудотні мудрощі в кавернометрії невігластва […]...
38. Кацай Олексій – На лицях зморшки На лицях зморшки, мов промоїни на глині під зливою часів з надгалактичних хмар, куди ми, грішні й безневинні, здіймаємо життя свого тягар. По колу котиться […]...
39. Кацай Олексій – Відкриття пам’ятника Вдосвітку змовкнуть труби органи й гітари винайдуть раптом кола свої квадратури і захворівши відчаєм архітектури тиша застигне темним гранітом нової скульптури Під покривалом давніх часів […]...
40. Кацай Олексій – Закон черги Навпіл розтято серця і осердя здерто гримасами з лиць людські риси вже не страшні ні хвороби ні списи бо у скафандрах вийшовши з лісу нам […]...