Герасим’юк Василь – Пряжа

Схожі вірші:

1. Герасим’юк Василь – Жовта нитка буде Жовта нитка буде. Нитка жовта. Жовта барва горбиться, як віск. Ти не щез – на полотні зійшов ти проступаєш, як осінній ліс крізь імлу досвітню. […]...
2. Герасим’юк Василь – Зронила шиття Зронила шиття і навіть не глянула долі. Про нитку найтоншу не знає найтонше єство. І чорна коса, як ворон на Марсовім полі, паде на шитво. […]...
3. Павло Мовчан – “Диму пряжа над водою…” І день іде… Т. Г. Шевченко Диму пряжа над водою випрялась сама собою, сам собою смуток зріс, очі звузивши для сліз, тільки сухо ув очах, […]...
4. Герасим’юк Василь – Ти співвітчизника скручуєш в ріг Ти співвітчизника скручуєш в ріг, немов так навчили батьки. Твій тато маржину любив та беріг, не йшов по траві навпрошки. Ти співвітчизника не врятував в […]...
5. Сингаївський Микола – Чорнобривці Чорнобривців насадила мати У моїм світанковім краю, Та й навчила веснянки співати Про квітучу надію свою. Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку. Бачу […]...
6. Герасим’юк Василь – Попелиста осіння смерека 1 Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках – від моху – попелисту. Ти мене покликала: […]...
7. Герасим’юк Василь – Прадід Космач іноді видається мені древнішим від Києва… А в якому столітті загублене його заплічне мале село, де з прадіда всі з усіма родичі? Прадіда знають, […]...
8. Дмитро Загул – Спомин І Скільки, скільки довгих років, Років горя і турботи, Проминуло з того часу, Як по горах я ходив! Чотирнадцять довгих років… А в душі моїй […]...
9. Василь Стус – Уже Софія відструменіла Уже Софія відструменіла, відмерехтіла бузковим гроном. Ти йшла до мене, але не встигла за першим зойком, за першим громом. Немов почвара в пекельнім колі, довкола […]...
10. Герасим’юк Василь – Білими волічками Білими волічками ноги твої обів’ю, чорними волічками волосся твоє зав’ю, червоними волічками обів’ю твій стан, а зелені покладу на брови, а сині покладу на вії, […]...
11. Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші Коли пішли зі світу газди перші, ти був поблизу – допоміг дійти. А потім сів на їхній відумерші, та їхні полонини і грунти для тебе […]...
12. Герасим’юк Василь – Молодий ліс Він виріс на місці пралісу – на довгому повоєнному зрубі. Він заскочив аж на толоку, де пасли тоді маржину, і завмер біля перших обійсть. Але […]...
13. “Ти знаєш, що ти – людина?..” – Василь Симоненко Ти знаєш, що ти – людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя – єдина, Мука твоя – єдина, Очі твої – одні. Більше […]...
14. Герасим’юк Василь – Якщо колгосп імені Лесі Українки Якщо колгосп імені Лесі Українки платив твоїй матері півтора карбованця на місяць, якщо із твоєї дідівщини брали щороку найбільшу копицю сіна, якщо ти, початкуючий поет, […]...
15. Павло Мовчан – “Поєдную з безмежністю буденність…” Поєдную з безмежністю буденність, з незримим рухом вітру – сталість гір, тепло хвилясте – з поглядом зеленим, з блакиттю неба – глибину сузір. Слова твої […]...
16. Герасим’юк Василь – Я промчався тунелем тих літ Я промчався тунелем тих літ, де лиш протяг і втома, і малим повернувся на світ, та змаліли і вдома Ті великі боги і дідьки, що […]...
17. Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: в сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать твої […]...
18. Герасим’юк Василь – Львів Із Бориса Чичибабіна І статуї Христа, і статуї владик у сяєві колон поникли нині в нішах… Ти, справді, левів град. Жорстокий ти і пишний. У […]...
19. Дмитро Загул – “Ти чудова, як вечір весною…” Ти чудова, як вечір весною, Ти чарівна, як нічка в маю, – О, з якою гіркою журбою Я дивлюся на вроду твою! Як вечірня зоря […]...
20. Вірш Василя Симоненка – “Чорні від страждання мої ночі…” Чорні від страждання мої ночі, Білі від скорботи мої дні Впали у твої свавільні очі, Жадібні, глибокі і чудні. Я тебе не хочу обминути, Я […]...
21. Василь Стус – Весь обшир мій Весь обшир мій – чотири на чотири. Куди не глянь – то мур, кутор і ріг. Всю душу з’їв цей шлак лілово-сірий, це плетиво заламаних […]...
22. Герасим’юк Василь – Дидактичний етюд I Коли в тобі зрубали щось високе і горде, і воно впало на душу, мов колода, і не анабш, куди її подіти… (Спалиш – сам згориш!) […]...
23. Дмитро Павличко – “Десь далеко в полі, біля стежки…” Десь далеко в полі, біля стежки, Кароокий соняшник стоїть. Там згубила ти свої сережки На землі розпеченій, як мідь. Там шукали ми твоєї згуби Ночами […]...
24. Дмитро Павличко – “Я прилітав до тебе…” Я прилітав до тебе як бджола до черешні розквітлої я від сяйва й запаху крони твоєї знесилено падав я сліпнув од радості квітучого простору і […]...
25. Герасим’юк Василь – Не чую зойків і відлунь зловіщих Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, як із полиць, Падуть крізь […]...
26. Вірш Володимира Самійленка – Україні Ти звеш мене, й на голос милий твій З гарячою любов’ю я полину; Поки живуть думки в душі моїй, Про тебе, ненько, думати не кину. […]...
27. Василь Стус – Шевченко. Дорога до Орська І закривавились твої сліди по сніжних кучугурах. Скільки ока – все далина: порожня і глибока. А ти – іди. А ти – іди. А – […]...
28. Іван Драч – Тихий етюд Що несеш мені в тихому імені, В зливі кіс, перевитій, важкій? Що нашепчуть вуста твої стримані Несповитій тривозі моїй? Чи над каннами над пломенистими, Де […]...
29. Василь Симоненко – Жорна Натуга на руках, від втоми чорних, здувала жили, ніби мотузки. Каміння клацало зубами в жорнах, жувало жовті зерна на друзки. І сіялось не борошно, а […]...
30. Микола Вінграновський – Сонет Зоря над містом піднімає весла. Зоря чекає, доки тиша скресне, Доки присплять дівчата свої весни, Доти зоря над містом не шелесне. Зоря над містом зібрана […]...
31. Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, і всі мою живу минають суть, а тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А […]...
32. Як добре те, що смерті не боюсь я… – Василь Стус Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. […]...
33. Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, я маю вісім очей – одні очі, щоб бачити мою шкіру, що жде повороту твоєї із пасовиськ туману, другі очі, щоб бачити мої […]...
34. Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, а серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, […]...
35. Павло Мовчан – Весняне сонце Тепер навіщо, сонце, ніжності? Немов й не ти мене ізрадило. Відчутні весняні розбіжності, сумні твої денні оглядини… Смолисті пальці позлипалися, волосся круто пересолене, п’явки очей […]...
36. Василь Стус – Зазираю в завтра Зазираю в завтра – тьма і тьмуща тьма. I тьмуща тьма. I тьмуща тьма. Тільки чорна водь. I чорна пуща. А твого Святошина – нема. […]...
37. Павло Мовчан – Порода З дуплистої липи меди витікають, мов смоли, додолу, і сунуть за обрій, шерхлюючи зазубні лісу, горбаті хмарини, і голос юрливий точкує ретельно повітря навколо, аби […]...
38. Володимир Сосюра – Мені ти приснилась давно Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої. Розкрив я до сонця вікно й дивлюсь крізь […]...
39. Павло Мовчан – “Наповнивсь сумир’ям, стлумивши жадання…” Наповнивсь сумир’ям, стлумивши жадання, побачив крізь полум’я обрій востаннє: він синьою ниткою хутко горів, і пустка творилась внизу та вгорі, і шлях западався у землю, […]...
40. Вірш Івана Франка – Твої очі, як те море Твої очі, як те море Супокійне, світляне; Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А […]...