Василь Стус – Шевченко. Дорога до Орська

І закривавились твої сліди
по сніжних кучугурах. Скільки ока –
все далина: порожня і глибока.
А ти – іди. А ти – іди. А – йди.
Тут мали бути села й городи,
текли річки, стояли частоколи
лісів соснових. Пусто все і голо,
немов після татарської орди.
Був битий шлях – ще вчора. А тепер
весь виднокрай зотлів, а люд – помер,
а вітер видув, а сніги встелили,
а заздрісні боги благословили.
Цей навіжений, цей скажений степ
на весну бугилою поросте.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)
Василь Стус – Шевченко. Дорога до Орська вірш.