Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші

Коли пішли зі світу газди перші,
ти був поблизу – допоміг дійти.
А потім сів на їхній відумерші,
та їхні полонини і грунти
для тебе завеликі, а обійстя
замоцні.

Ти злякався їхніх гражд!
Тому й вогню запраг,
як благовістя.

А благовоння погару, як страж,
роками пантрував. Хіба то біди?
Пусте!
Єсть Божий дім, і ти – при нім.

Нагим прийшов. Ні з чим зі світу підеш.
Ти Господа просив:
аби – ні з чим.
Провів ти перших газдів,
ти й останніх
кидаєш перед ликом Всеблагим.
Ти сам давно живеш
лише в сказаннях,
хоча живеш іще життям земним.
Ще пиво п’єш у Космачі – “Столичне”.
У жертву ще приносиш ярчука,
щоб не пропало ремесло заплічне,
бо ангела караюча рука
меч опустила.

Нині газди перші –
апостоли твої, твої брати.
А той, кого ти ждеш на відумерші,
не йде.
А мав прийти і помогти.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)
Герасим’юк Василь – Коли пішли зі світу газди перші вірш.