Микола Руденко – Чудуюся, коли згадаю те

Чудуюся, коли згадаю те,
Як починав і як скінчити мушу.
Не знаю, чи вмирає, чи росте
Той світ, де плуг підняв цілинну душу.

Не знаю також, що то був за плуг.
Та добре бачу: в лірника – невдахи,
Що вивів на ріку казковий струг,
Обсіли серце променеві птахи.

Гойдає лірник птахів у собі,
Хоч сам того не відає достоту,
В якому краї та в якій плавбі
Віднайде він для них якусь роботу.

Живе бездомно, мов голодний тать.
Чужий для всіх на морі і на суші.
Але помре – і птахи полетять,
Щоб зорями засіять чесні душі.

07.02.1978



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Чудуюся, коли згадаю те вірш.