Герасим’юк Василь – Переписую знову чомусь

Схожі вірші:

1. Вірш Ліни Костенко – Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич Чомусь пам’ятаю, що річка звалася Леглич. Було в ній каміння – як сто бегемотячих спин. А той цибатий, на клуні, звався лелечич. А те запахуще […]...
2. Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже […]...
3. Дмитро Загул – Над черемош Товариші мої далекі Під гнітом панської руки! До вас, до вас, мої думки, Як у вирій лелеки. Кому свій смуток передам? Кому його повірю? А […]...
4. Герасим’юк Василь – Все ж озирнувся ліс Все ж озирнувся ліс – я вже й не кличу – спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось погладив по обличчю – отак я […]...
5. Герасим’юк Василь – Старовинний пейзаж Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені… Немов у забуте століття зайшов і стоїш. Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені. Дзвіночки про них сповіщають, сповільнюють вірш. […]...
6. Герасим’юк Василь – Варіації 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок і впав перед жінками на коліна. З […]...
7. Віталій Іващенко – Чомусь так мало виражені в слові Чомусь так мало виражені в слові Миттєвості, в яких життєва суть: Коли душа співає гімн любові, І пристрастей завершується путь. Одні нарешті. Тиша. Мовчки стежу […]...
8. Микола Руденко – Чомусь життя здається грою Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий світ!.. Та я впаду не […]...
9. Микола Вінграновський – Спогад про війну Сумні без батька двоє діток цих. На пагорбах, на вицвілім стернищі Одне пасе козу, друге пасе корову, А мати із сапою день при дні На […]...
10. Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі…” II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор Джугашвілі Умивсь […]...
11. Василь Стус – Пам’ятi М. К. Зерова Колеса глухо стукотять, мов хвиля об паром, стрiчай, товаришу Хароне, з лихом i з добром. Колеса б’ють, колеса б’ють, кудись торують путь, уже й додому […]...
12. Павло Мовчан – Звертання до реп’яха Відволого, сизо, біло підступавсь похмурий ліс, і стирчали в полі стріли, ніби смерть гуляла скрізь… Та на цій сталевій ниві уцілілі реп’яхи підіймалися щасливо бадилиняччям […]...
13. Микола Руденко – Знову сонце зійшло Знову сонце зійшло, День прибув… Як мене не було, Де ж я був? Мабуть, жив у зорі – В напівсні; Чи в дубовій корі, Чи […]...
14. Тарас Шевченко – А нумо знову віршувать А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч… як би вам сказать, Щоб не збрехавши… Нумо […]...
15. Микола Вінграновський – Вві сні наш заєць знову задрімав Вві сні наш заєць знову задрімав. Якби не в сні, то де б йому дрімати? На теплу землю вухонько поклав І серце своє заяче під […]...
16. Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * * * І знову цілу ніч верзлося: біжу зацькований, мов звір, і слід кривавиться на росах, і піт рудий туманить зір. І знову бачу […]...
17. Вірш Тараса Шевченка – Якби зустрілися ми знову Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тойді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може […]...
18. Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло…” Ось знову – смерть. І звужується коло близьких людей, що разом йшли в життя, і дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що […]...
19. Вірш Тараса Шевченка – Мій боже милий, знову лихо! Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. Ізнову потекла Мужицька кров! Кати вінчанні, Мов […]...
20. Марина Цвєтаєва – “Знову тут вікно…” (в перекладі Марти Тарнавської) Марина Цветаева Вот опять окно… * * * Знову тут вікно, Що за ним не сплять. Може, п’ють вино, Може, так сидять. Може, стиск руки […]...
21. Осип Маковей – Туга Біжить у яр вода, біжить вода і сріблом ллється, над нею дівчина сміється, розкішна, молода. Голубко, не втікай! Скажи мені ту гарну казку про радощі, […]...
22. Герасим’юк Василь – Дванадцять сивих суддів сидять Дванадцять сивих суддів сидять у сутінках під стіною, а я ховаю очі, як тать. Що стало, старці, зі мною? Чому ви тут? Ви ж приходите […]...
23. Василь Стус – Даруйте радощі мої Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не […]...
24. Дмитро Павличко – “Відходив поїзд. У вікні…” Відходив поїзд. У вікні Махала дівчинка рукою І плакала. Нащо мені Її сльози й несупокою – Я ж з іншою прощався там, Я проводжав дівча […]...
25. Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув Ти нарешті збагнув: ти – один. І природу прийняв як провину. Ніби жінки нома, чий ти син? І вона вже не видихне: сину. Не тебе […]...
26. Леся Українка – “Сторононько рідна! коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як […]...
27. Герасим’юк Василь – Балада На кичері – хата одна. В хатині тій – жінка одна. За хатою – грядка і паша. Є старші на світі жінки, маленька вона, без […]...
28. Герасим’юк Василь – Я знаю, від чого я гину Я знаю, від чого я гину. В годину крикливу й глуху я крові чужої краплину не злижу, як звір, на снігу. Коли я прощаюся з […]...
29. Іван Франко – “Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський…” Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський, Немов боїшся насміху і сварки? Чого важкий свій молот каменярський Міняєш на тонкий різець Петрарки? Замість валити панський […]...
30. Василь Стус – О, скільки слів, неначе поторочі! О, скільки слів, неначе поторочі! І всі повз мене, ніби кулі, б’ють, і всі мою живу минають суть, а тільки строчать, строчать, строчать, строчать. А […]...
31. Микола Руденко – Світанок за вікном такий чутливий, наче Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш – і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, плаче,- Немовби хтось помер, що […]...
32. Василь Стус – Танцює зек у батькових чоботях Танцює зек у батькових чоботях, мов дерев’яним гупає прачем. Під сивим небом і дрібним дощем обтрушує він душу від скорботи і сажі самоти. А дощ […]...
33. Руданський Степан – Преслів’я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої думи, Нащо твої чари, Коли […]...
34. Герасим’юк Василь – На березі він вогонь розклав На березі він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця і кинувся в море, добрався вплав апостол, що тричі його зрікся. На землю ступив, […]...
35. Василь Стус – На Лисiй горi догоряє багаття нiчне На Лисiй горi догоряє багаття нiчне, I листя осiнне на Лисiй горi догоряє, а я вже забув, де та Лиса гора, i не знаю, чи […]...
36. Герасим’юк Василь – Удосвіта – вірші Удосвіта – вірші. Слова молоді, хоча й непривітні. І ти прошепочеш отак, як тоді: в сімнадцять, у квітні. І знову запахнуть, і знов зазвучать твої […]...
37. Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, а най і стрінеш – віри не доймеш? […]...
38. Іван Котляревський – Чого ж вода каламутна Чого вода каламутна – Чи не хвиля збила? Чого ж я смутна, невесела, Чи не мати била? Мене ж мати та й не била – […]...
39. Василь Стус – Націлений у небо обеліск Націлений у небо обеліск, вода, як вічність, літепло струмує, старий ясмин – оцвіттям весь німує, а віддалі – німує чорний ліс, а навпіл зламаний іржавий […]...
40. Антонич Богдан-Ігор – Гірке вино Мої дні жорстокі та холодні полину навіяли в пісні, потонули обрії в безодні чорної весни. Знов підказує мені до вуха слів спокуслива, похмільна їдь, що […]...