Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув

Ти нарешті збагнув:
ти – один.

І природу прийняв як провину.
Ніби жінки нома, чий ти син?
І вона вже не видихне: сину.
Не тебе сповивала вона,
не тебе колисала, співала
не тобі.
В нас бував сумна

Нова радість, яка не бувала.
В нас буває така самота,
що найлегше її колисати,
притуливши до неї уста…
Ти забув:
відколисув мати.
Ти благав:
хоч на день, на один
дай пірнути у душу невинну,
бо нарешті збагнув,
Чий ти син,
бо нарешті покликано: сину.
Але сниться тобі: серед нив –
сива ягідка.
Стоїть, наслухає:
б’в копитами здиблених днів
той, хто справді тебе породив,
той, хто замисел Господа зяав.

Герасим’юк Василь – Ти нарешті збагнув вірш.