Василь Стус – Утрачено останні сподівання

Утрачено останні сподівання,
Нарешті – вільний, вільний, вільний ти.
Тож приспішись, йдучи в самовигнання:
безжально спалюй дорогі листи,
і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй
свій найчистіший горній біль – пали.
Тепер, упертий, безвісти одчалюй,
бездомного озувши постоли.
Що буде завтра? Дасть біг день і хліба.
А що, коли не буде того дня?
Тоді вже гибій. Отоді вже – гибій,
Простуючи до смерті навмання.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,75 out of 5)
Василь Стус – Утрачено останні сподівання вірш.