Юрієві Дараганові
Вас пригадало, милий Юріє,
Це літо хворе і жагуче,
А Ви вже там. Мене ж обдурює
Життя і знову, знову учить.
Та чи навчить? Боюся, друже мій,
Що все даремно, бо запізно.
Йду бездорожжями, калюжами,
І марно кличе вірш залізний.
О самото, терпкіш від оцету!
Яка печаль, яка пустеля –
Чужі жита у плямах осету,
Далечина, що хмари стеле.
Та все ж іду, хоч спотикаюся,
Ген ледве мріє поле бою…
Ні, вже ніколи не покаюся,
Мобілізований добою.
1929
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Євген Маланюк – Серпень Herr, es its Zeit! Р. М. Рільке Час, Господи, на самоту й покору. Все про цей час нагадує: вага Знекровленого тіла, перше срібло На скронях […]...
- Євген Маланюк – Із “Полину” Тут ті ж невільники злиденні, Тут та ж сліпа і рабська кров, А там ім’я посмертне “Ленін” Вже обертається в “Петро”. І знову, знову вершник […]...
- Євген Маланюк – Беатріче І знову зустріч. Це вже тричі У днях життя її зустрів. Тонке обличчя Беатріче Прозорий смуток загострив. Лани. Пшениця колосиста ничить. Широкий вітер лине злотом […]...
- Євген Маланюк – З “Євангелії піль” Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і скрути, Мої грішні, бездушні слова,- […]...
- Євген Маланюк – Степова Еллада 1. Повіє вітер з Понту. Скитський степ Прокинеться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знов на нім зросте, І побіжать зелені хвилі. Ширша За синє […]...
- Вірш Тараса Шевченка – Мій боже милий, знову лихо! Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. Ізнову потекла Мужицька кров! Кати вінчанні, Мов […]...
- Євген Маланюк – Закарпаття Хати мої, хати, низенькі, бідні й рідні В тонкім мереживі зазеленілих віт! Тут ще чорніш кількастолітні злидні Підкреслює карпатський краєвид. Корчма й нотар. А хліба […]...
- Євген Маланюк – Біографія 1. Завжди напружено, бо завжди – проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так без шляху, без батька, без предтечі. Так – навпростець – де спалює […]...
- Євген Маланюк – Строфи 1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою […]...
- Євген Маланюк – Присуд Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже нема хуторів і держав, Тільки […]...
- Євген Маланюк – Ісход Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат. Гуркотіли й лякались кола Під утомленний грім гармат. Налітали зловісні птахи, Доганяли сумний похід, А потяг ридав: […]...
- Євген Маланюк – Зловісне Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Щo буде степ, руїна й вітер, Що почорніє світ сей білий, Що […]...
- Євген Маланюк – Д. Донцову Крик Ксенофонтових фаланг На подих простору і солі – І ось реве бурунний лан Рабом вітрила і бусолі. І розгортається безкрай, І ширше – сапфірове […]...
- Євген Маланюк – Візія Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна […]...
- Євген Маланюк – Прозріння Всі вироки, здається, проказав Рвучким і ярим віршем… А Росія Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп – горою – мертво бовваніє. О люте стерво! […]...
- Євген Маланюк – Шевченко Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це ж лиш рупор мас, І вже менш за все – ” […]...
- Євген Маланюк – Вічне 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у вічність… Плине вітер крізь села, […]...
- Євген Маланюк – Молитва Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну блакить голуби, Її звали Марія. – А як же вгадать твоє ім’я, Що його десь […]...
- Євген Маланюк – Фастівська ніч Готична ніч. На небі, як у книзі, Механіка виконує закон. Холодний місяць – лисий метафізик – Обчислює народження і скон. Та вслухайся: оцей нічний Елізій […]...
- Євген Маланюк – Сьогодні 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – ой, Ладо! День дзвенить – […]...
- Євген Маланюк – Під чужим небом 1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий […]...
- Євген Маланюк – Серпневі строфи Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень. Смертна постеля його – золото пізніх плодів. Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі – В вірші блаженно-важкім никне далекий […]...
- Євген Маланюк – Від віку й донині Від віку й донині Еллада й Юдея – Два ворога лютих на древній землі – Хрестом і залізом та ядом ідеї Руйнують-будують і Рими, й […]...
- Стилет чи стилос?.. – Євген Маланюк Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс […]...
- Євген Маланюк – Ангел смерти Буває мить – хтось вимовить ім’я (А тиша ще шумить безмежним морем). Ніхто не гляне і не заговорить, Лише діткне плеча. І раптом я Відчую […]...
- Євген Маланюк – Ave Caesar, співучий серпне Ave Caesar, співучий серпне, Августійший владарю літ! Солодощ пізніх овочів терпне, Сяйво твоє все більш нестерпне Для майже осліпленої землі. Ave Caesar, ще день твій […]...
- Євген Маланюк – Будівлі дні ніхто не вирішив Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону – чорно. На каторзі жорстоких віршів Так тяжко душить слово-жорно. Все рідше злет. Мотор задиханий, А […]...
- Євген Маланюк – Знаю – медом сонця Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір […]...
- Євген Маланюк – Напис на книзі віршів Напружений, незломно-гордий, Залізних імератор строф – Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих загравах облуд, – Вони […]...
- Євген Маланюк – Смаглявість від того вогню На Ольшанськім кладовищі в Празі, в місці, де була могила Юрія Дарагана, поховано якусь жінку. Хрест валяється на стежці. З часописів 1936 р. Смаглявість від […]...
- Дмитро Павличко – “Відходив поїзд. У вікні…” Відходив поїзд. У вікні Махала дівчинка рукою І плакала. Нащо мені Її сльози й несупокою – Я ж з іншою прощався там, Я проводжав дівча […]...
- Семенко Михайль – Розстання Люблю, коли ми ображені І розходимось, як чужі, – Розходимось недоказані, З тривогою в душі. Розходимось і знову стрінемось – Це ж міф, що ми […]...
- Олесь Гончар – Поля навкруг мене Поля навкруг мене. Жита попід руки. Забуду про війни, забуду про муки, Про дим у воронках, нудоту від крові, Смерть лейтенанта мого на півслові, Коли […]...
- Андієвська Емма – Без шкіри – на вітрі Пустеля – колоратура З ацитиленовим кар’єром смерти. Щораз розпеченіші кола Нескінченної повивальні. На щаблях прискореного розпаду Самі бані, куби Й паралелепіпеди. Всесвіт – відірваний гудзик, […]...
- Павло Мовчан – Вдовине (Повоєнне) Синіє до хати зозулине око, сирітно, незатишно, зболено так, що чашка в руці перехлюпує соком, вростаючи гостро в кулак. Оце ж бо твій дім, самото-удовице: […]...
- Павло Мовчан – Крапля Ще до вчора, ще до вчора крапля ця була прозора, в глибині її стозорій відбивалось море, море. Лебедино аж донині ходять небом хмари сині, і […]...
- Дмитро Павличко – “Ти навчаєш ходить легкома…” Ти навчаєш ходить легкома Попід хмари навислі І гасити бентежність ума Клоунадою мислі. Не приймаю веселих наук, Що гіркі, мов оливи… Он життя виривається з […]...
- Леонід Кисельов – Дударик Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, На труну сльозами ллють. А […]...
- Гребінка Євген – Ні, мамо, не можна нелюба любить – Ні, мамо, не можна нелюба любить, Нещасная доля із нелюбом жить. Ох тяжко, ох важко з ним річ розмовляти Хай лучче буду я ввесь […]...
- Семенко Михайль – Два ножі Схрестилися над нами два ножі Спустилася імла повільна Владає сила невідома і свавільна І місяць вже тому як ми чужі. Самотний знову я. Сумний навіки. […]...