Євген Маланюк – Серпневі строфи

Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень.
Смертна постеля його – золото пізніх плодів.
Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі –
В вірші блаженно-важкім никне далекий спів.

Літо гусне, як мед. Бджоли в солодкій утомі
Нижче і нижче гудуть. Струни снуються в стернях.
…Усміх майбутньої матері в зорі твоїм, а не пломінь.
І багряніє поволі захід короткого дня.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Євген Маланюк – Серпневі строфи вірш.