Євген Маланюк – Біографія

1. Завжди напружено, бо завжди – проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так без шляху, без батька, без предтечі. Так – навпростець – де спалює […]

Євген Маланюк – Строфи

1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою […]

Євген Маланюк – Присуд

Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже нема хуторів і держав, Тільки […]

Євген Маланюк – Ісход

Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат. Гуркотіли й лякались кола Під утомленний грім гармат. Налітали зловісні птахи, Доганяли сумний похід, А потяг ридав: […]

Євген Маланюк – Ave Caesar, співучий серпне

Ave Caesar, співучий серпне, Августійший владарю літ! Солодощ пізніх овочів терпне, Сяйво твоє все більш нестерпне Для майже осліпленої землі. Ave Caesar, ще день твій […]

Євген Маланюк – Зловісне

Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Щo буде степ, руїна й вітер, Що почорніє світ сей білий, Що […]

Стилет чи стилос?.. – Євген Маланюк

Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс […]

Євген Маланюк – Д. Донцову

Крик Ксенофонтових фаланг На подих простору і солі – І ось реве бурунний лан Рабом вітрила і бусолі. І розгортається безкрай, І ширше – сапфірове […]

Євген Маланюк – Напис на книзі віршів

Напружений, незломно-гордий, Залізних імератор строф – Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих загравах облуд, – Вони […]

Євген Маланюк – Закарпаття

Хати мої, хати, низенькі, бідні й рідні В тонкім мереживі зазеленілих віт! Тут ще чорніш кількастолітні злидні Підкреслює карпатський краєвид. Корчма й нотар. А хліба […]

Євген Маланюк – Серпневі строфи

Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень. Смертна постеля його – золото пізніх плодів. Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі – В вірші блаженно-важкім никне далекий […]

Євген Маланюк – З “Євангелії піль”

Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і скрути, Мої грішні, бездушні слова,- […]

Євген Маланюк – Візія

Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна […]

Євген Маланюк – Прозріння

Всі вироки, здається, проказав Рвучким і ярим віршем… А Росія Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп – горою – мертво бовваніє. О люте стерво! […]

Євген Маланюк – Беатріче

І знову зустріч. Це вже тричі У днях життя її зустрів. Тонке обличчя Беатріче Прозорий смуток загострив. Лани. Пшениця колосиста ничить. Широкий вітер лине злотом […]

Євген Маланюк – Із “Полину”

Тут ті ж невільники злиденні, Тут та ж сліпа і рабська кров, А там ім’я посмертне “Ленін” Вже обертається в “Петро”. І знову, знову вершник […]

Page 1 of 212