Микола Руденко – Ну навіщо стільки заліза

Ну навіщо стільки заліза –
Нари, двері, гратовані рами?
Все одно я зненацька пролізу
Крізь щілину тюремної брами.

Все одно я піду на волю –
Духом вийду, якщо не тілом.
Обійму, мов сестрицю, тополю.
Навтішаюся світом білим.

Помолюся до зір серед жита,
Заночую в копиці сіна –
І піду, щоб у людях жити
Доти, доки живе Україна.

29.05.1977



Микола Руденко – Ну навіщо стільки заліза вірш.