Микола Руденко – Нічний гість

На змореній, незатишній планеті,
В казармі серед смороду й хропіння,
Мене відвідало нічне видіння –
Вусатий горець в маршальськім кашкеті.

Зіскакую з постелі серед ночі,
Кричу налякано:
– Товариш Сталін!..
Довкола мене зеки в струнку стали
І мовчки протирають сонні очі.

А він сопів і горбився з віддишки.
– Здорово, плем’я молоде-зелене!
Як славно: тридцять років після мене,
А не змінились ні дроти, ні вишки.

Запрошую в підземні володіння.
Я там будую… –
І замовк на слові.
З’явились постаті песиголові –
І я збагнув таємний зміст видіння.

22.10.1980


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Нічний гість вірш.