Є. Л.
Живеш у горах. Обрій заступили
верхи високі і густі ліси.
Чи сходить в душу з гір надземна сила?
Чи гріють серце відблиски краси?
Чи, може, в лабіринтах перевалів
вузьким і стисненим здається світ
і ти догматиком стаєш помалу,
повіривши в єдиний власний міт?
Живеш в степах, і обрій, що зоріє,
здається без початку, без кінця.
Чи ширшають від цього в тебе мрії?
Чи простір упокорює серця?
Чи сонце, що до заходу від сходу
дає тобі великий довгий день,
несе і в душу соняшну погоду,
ясний світогляд, щирість до людей?
А чи тобі, що дивишся в безкрає,
здається, може, що ти бачиш все?
Що таємниць за обрієм немає?
Що думки труд пізнання не несе?
Людина в горах – у вузеньких рамах,
та знає, що потрібно лиш зусиль,
щоб їй відкрилась ширша панорама,
як тільки вийде на найвищий шпиль.
1975
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Марта Тарнавська – Над синім океаном Над синім океаном зустрінемося рано, як вийде сонце на обрій. Послухаєм, як море із берегом говорить, чи день віщує нам добрий? Чи чуєш: немов хтось […]...
- Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни несе в обличчя, вітер, що з далечіні до […]...
- Марта Тарнавська – “Дев’ятнадцятий рік. Тульчин…” Батькові Дев’ятнадцятий рік. Тульчин. У палаці Потоцьких – лікарня. Куркуля тернопільського син у тифозній гарячці кошмарній. Тут учора змінялись фронти: хто сьогодні – червоні? Денікін? […]...
- Марта Тарнавська – “Тобі, що без геройства і без слави…” Тобі, що без геройства і без слави в покорі зустрічаєш кожен день, – тобі, чий усміх, мов вітрець ласкавий, одхмарює обличчя молоде, – Тобі, чиє […]...
- Марта Тарнавська – “Не реквієм тобі – подяки гімн…” Не реквієм тобі – подяки гімн: все добре починалося від тебе, все, що в житті здавалось дорогим, що радістю зростало аж до неба. Дівча несміле, […]...
- Марта Тарнавська – Memento Складаєш задуми і плани в скарбницю, на пізніш, так, як скупар – майбутнім п’яний – несе до банку гріш. Давно готовий до дороги мандрівний виряд […]...
- Марта Тарнавська – “Є в мене життєрадісне звіря…” Є в мене життєрадісне звіря: воно до сонця лащиться, і радість його від сонця. Коли тепле й сите, Розвіює добробут свій на гавкіт, свій захват […]...
- Марта Тарнавська – Травелог. Буря Від хмар, що грозою нависли, сховайся в старому Ринку у браму середньовічну і слухай, як дощ на бруку вистукує марш похоронний: це плаче камінне місто. […]...
- Марта Тарнавська – “Мені назустріч над вечірнім морем…” Мені назустріч над вечірнім морем примчався вітер, пристрасний і хижий. Під ноги хвиля стелиться в покорі і біла піна стопи ніжно лиже. Поклав на море […]...
- Марта Тарнавська – Фонтан Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей день: душа дзвеніла від пісень […]...
- Марта Тарнавська – Pursuit of happiness Цвіте бузок за парканом в сусіда. Дівча, що зроду не просило ласки ні в кого досі – горде, непокірне – іде, покірно просить скупаря: “Продайте […]...
- Марта Тарнавська – Перша лекція демократії Холодний вітер дме від океану, а він – простоволосий, без пальта: сивизни розкуйовджена чуприна, розстебнутий піджак і – наче прапор – краватка вільно лопотить на […]...
- Марта Тарнавська – Зальцбург Константинополь, Неаполь і Зальцбург – це найкращі міста у світі. Александер фон Гумбольт (Напис на Монашій горі в Зальцбургу) З нових бараків, що на передмісті […]...
- Марта Тарнавська – “Ти в моє життя прийшов у вересні…” Ти в моє життя прийшов у вересні, поцілунком першим землю зрушив. Ти пішов з мого життя у вересні і забрав у мене серце й душу. […]...
- Марта Тарнавська – Navigare necesse est Плавба була, мов ще одна пригода. Коли людині вісімнадцять літ, прислів’я, що ось “плавання – конечне”, здається, мов девіз на все життя, і, хоч співали […]...
- Марта Тарнавська – N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені…”) Ти, мов поет із сонцем у кишені, що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – і крутиться дівоча голова. Букет, мов […]...
- Марта Тарнавська – Мораторій Стадіон футболістів сьогодні відступили незвичній справі: тут скликають народне віче – мораторій проти війни. Ось ідуть: активісти-студенти, співробітники і професура – колектив-університет. Ось ідуть, щоб […]...
- Марта Тарнавська – На смерть Василя Стуса Не перебільшуйте важливості поетів! В Америці, наприклад, хто їх знає? Малий школяр назве вам президента, зірок екрану, славних бейсболістів – чи знає він поета хоч […]...
- Марта Тарнавська – До самоти Я вернуся… Не довго нам бути в розстанні. Скоро в смутку шукатиму радощів знову, без запросин прийду, коли промені ранні поведуть мене в гори на […]...
- Марта Тарнавська – “Чи можна жити в світі без любові…” “Чи можна жити в світі без любові, без ніжності, без людського тепла, без дружньої і щирої розмови? Скрізь розцвіли зрадливі квіти зла: чеснота нині – […]...
- Марта Тарнавська – Кожна зустріч – прощання Лялі Не плачте, діти. Розкажіть про себе. Як моя внучка? З ким вона тепер? О, вже говорить? Ма-ма, та-та, ба-ба? Я хочу чути! Запишіть на […]...
- Марта Тарнавська – “На столі робочому – Шекспір…” На столі робочому – Шекспір: тижнів два, як закінчив сонети. Ніч і тиша. Світло і папір. Ніч – найкращий приятель поетів. Утомився. Можна б і […]...
- Марта Тарнавська – “Де несмертельність, виснена у снах…” Де несмертельність, виснена у снах, що їй приносив жертву людський геній? Не весь помер ти. Житимеш в синах, і внуки понесуть в майбутнє гени. І […]...
- Марта Тарнавська – The last frontier Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – вогнистий магніт – всіх тягла […]...
- Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, так безмежно, жагуче жаль, хоч і небо ясне-головокружне, і хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме […]...
- Марта Тарнавська – Макіявелівський полуденок з Архипенком Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон у гості не тільки до мене – нікого, одначе, не взяв у полон, лиш серце моє незбагненне. Пройшов […]...
- Марта Тарнавська – Читаючи Лесине листування “…хочу їхати в Єгипет на прощу до єгипетського сонця – вже ж недарма йому такі колосальні святині колись будовано, – певне ж, воно і силу […]...
- Марта Тарнавська – “Людина вийшла у безмежне море…” Людина вийшла у безмежне море із приладом наївного рибалки, щоб привид щастя, вимріяний змалку, ловити так, як ловлять альбакора. Щоб уловити те, що невловиме, якої […]...
- Марта Тарнавська – “Чи добре відійти від батьківщини…” “Чи добре відійти від батьківщини і весь свій вік прожити в чужині? (Хоч би які були на те причини!)” Я знаю, що ти скажеш, друже, […]...
- Марта Тарнавська – “Де твій читач, поете-емігранте?..” “Де твій читач, поете-емігранте? Хто купить віршів наболілих том? Навіщо доторкаєшся до ран ти Старого слова творчим долотом? Самотній ти – ніхто не знає хто […]...
- Марта Тарнавська – Балада про срібний ключик В рові, ледь помітний для ока, неначе порослий землею, зчорнілий, а може й іржавий, лежав зачарований ключ. Ходили повз нього недбало: в кого власні кращі […]...
- Марта Тарнавська – У лікарні Івасеві Керницькому В очах ласкава усмішка не згасла, та хтось сипнув туди піском тривоги і впала тінь апатії зловісна на синь зіниць, немов смертельна втома. […]...
- Марта Тарнавська – Від автора Das ist die Sehnsucht: wohnen im Gewoge Und keine Heimat haben in der Zeit. Und das sind W? nsche: leise Dialoge T? glicher Stunden mit […]...
- Марта Тарнавська – Вересень 92 Пам’яті О. Т. O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht, Darin er Liebe hatte, Sinn und Not… Rainer […]...
- Марта Тарнавська – Бібліотекарка У суботній ясний ранок я дівчину зустрів: зупинилася неждано, сказала кілька слів: “Ах, яке чудове небо! Що чувати там у тебе? В бібліотеку мені треба […]...
- Марта Тарнавська – Три відміни Буває: туга – космічна: Quelle est cette langueur qui p? n? tre mon c? ur? – за Верленом. Самотність тоді – це смуток, це тихий, […]...
- Марта Тарнавська – Веселка Соняшно. Мию авто. Пензель зеленого вужика малює кольорову веселку. Милуюся. Чи моя саморобна веселка менш реальна, як та, що після дощу на небі? Наївна ти, […]...
- Марта Тарнавська – Запрошення Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча). Ах, підніми на приязне […]...
- Марта Тарнавська – Автопсихотерапія Die Einsamkeit ist wie ein Regen. Rainer Maria Rilke На серце падає знайомий дощ і стоплює солодку грудку щастя. Як віднайти шляхи до світлих прощ, […]...
- Марта Тарнавська – Поворот Мов гість, приходить довгожданий час і – як колись на мрій аеродромі – гарячим серцем я вітаю вас, мої далекі рідні незнайомі. І, мабуть, ліпше, […]...