Адрієн Річ – Люди середнього віку (в перекладі Марти Тарнавської)

Adrienne Rich
The Middle Aged
(Their faces, safe as an interior…)

Обличчя їх – безпечна обстановка
Голландських кахлів, перських килимів,
Де кошик фруктів, завжди повний, сяяв
У безтурботнім світлі пополудня –
Їх голоси, їх постаті в садочку,
Як чай там ставили, чи підтинали зелень,
Нас переслідували і смутили.
Бо бути молодим – це означало
Бувати-жити завжди в домі інших,
Чий мир був наш лиш з другої руки,
Не нами створений і був він наш недовго.
Не наш був звичай дому, і не наші
Від сонця збляклі голубі завіси,
Ні згадка про різдвяне прийняття
З-перед років – їх спомини усі
Про власну владність, про буття підвладним,
Ми куштували з заздрістю. Ласкаві,
Вони дали б нам все. Ось кошик фруктів
Для нас поставлений, і нагорі кімната
Для нас лише. Та не могли нам дати
Літ два десятки досвіду життя.
Ніколи теж нічого не казали
Про пляму на блискучій балюстраді,
Про тріщину в вікні у кабінеті,
Ні про листи, заховані в шухляді,
Ключ від якої десь давно пропав.
Все мали зрозуміти ми, вернувшись,
Колись, в наш час: як мир здобуто цей,
Скільки домов було і скільки недомовлень.



Адрієн Річ – Люди середнього віку (в перекладі Марти Тарнавської) вірш.