І знову зустріч. Це вже тричі
У днях життя її зустрів.
Тонке обличчя Беатріче
Прозорий смуток загострив.
Лани. Пшениця колосиста ничить.
Широкий вітер лине злотом хвиль.
Добридень, польовая Беатріче,
Селянська музо цих достиглих піль!
Куди ідеш? Зажевріле обличчя
Ховає марним порухом зусиль.
У кошику вода та хліб і сіль,-
Обід батькам. Не має часу. Кличуть.
Пішла. І тихий промінь ясно згас,
І знов тече земний звичайний час –
Немила праця, визначені стрічі…
Ось – міряй, обраховуй, конструюй,
В умовний час хвилюйся і цілуй,
І гірко знай, що є десь Беатріче.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Євген Маланюк – Із “Полину” Тут ті ж невільники злиденні, Тут та ж сліпа і рабська кров, А там ім’я посмертне “Ленін” Вже обертається в “Петро”. І знову, знову вершник […]...
- Євген Маланюк – Зловісне Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Щo буде степ, руїна й вітер, Що почорніє світ сей білий, Що […]...
- Євген Маланюк – Вас пригадало, милий Юріє Юрієві Дараганові Вас пригадало, милий Юріє, Це літо хворе і жагуче, А Ви вже там. Мене ж обдурює Життя і знову, знову учить. Та чи […]...
- Євген Маланюк – Біографія 1. Завжди напружено, бо завжди – проти течій. Завжди заслуханий: музика, самота. Так без шляху, без батька, без предтечі. Так – навпростець – де спалює […]...
- Євген Маланюк – Знаю – медом сонця Знаю – медом сонця, ой Ладо, В твоїм древнім тілі – весна. О моя степова Елладо, Ти й тепер антично ясна. А між нами простір […]...
- Євген Маланюк – Напис на книзі віршів Напружений, незломно-гордий, Залізних імератор строф – Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф. Позаду – збурений Батурин В похмурих загравах облуд, – Вони […]...
- Євген Маланюк – Строфи 1. Ти виростала, квітла й наливалась І втілилась – в медвяний виноград Та яблука. Мов наложниця, сад Зітхає втолено. І гасне літній галас. І лагодою […]...
- Євген Маланюк – Степова Еллада 1. Повіє вітер з Понту. Скитський степ Прокинеться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знов на нім зросте, І побіжать зелені хвилі. Ширша За синє […]...
- Євген Маланюк – З “Євангелії піль” Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і скрути, Мої грішні, бездушні слова,- […]...
- Євген Маланюк – Візія Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? Обагриться небосхил криваво, Розчахнеться димна […]...
- Євген Маланюк – Присуд Ані шаблі, ані ножа Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце. Вже нема хуторів і держав, Тільки […]...
- Євген Маланюк – Ісход Не забути тих днів ніколи: Залишали останній шмат. Гуркотіли й лякались кола Під утомленний грім гармат. Налітали зловісні птахи, Доганяли сумний похід, А потяг ридав: […]...
- Євген Маланюк – Д. Донцову Крик Ксенофонтових фаланг На подих простору і солі – І ось реве бурунний лан Рабом вітрила і бусолі. І розгортається безкрай, І ширше – сапфірове […]...
- Євген Маланюк – Закарпаття Хати мої, хати, низенькі, бідні й рідні В тонкім мереживі зазеленілих віт! Тут ще чорніш кількастолітні злидні Підкреслює карпатський краєвид. Корчма й нотар. А хліба […]...
- Євген Маланюк – Прозріння Всі вироки, здається, проказав Рвучким і ярим віршем… А Росія Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп – горою – мертво бовваніє. О люте стерво! […]...
- Євген Маланюк – Сьогодні 1. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? – і легіт: прийду – Медоносним зітханням – ой, Ладо! День дзвенить – […]...
- Євген Маланюк – Серпень Herr, es its Zeit! Р. М. Рільке Час, Господи, на самоту й покору. Все про цей час нагадує: вага Знекровленого тіла, перше срібло На скронях […]...
- Євген Маланюк – Шевченко Не поет – бо це ж до болю мало, Не трибун – бо це ж лиш рупор мас, І вже менш за все – ” […]...
- Євген Маланюк – Вічне 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у вічність… Плине вітер крізь села, […]...
- Євген Маланюк – Фастівська ніч Готична ніч. На небі, як у книзі, Механіка виконує закон. Холодний місяць – лисий метафізик – Обчислює народження і скон. Та вслухайся: оцей нічний Елізій […]...
- Євген Маланюк – Молитва Воркував голубий Іордан за її плечима, Крильми срібними краяли вічну блакить голуби, Її звали Марія. – А як же вгадать твоє ім’я, Що його десь […]...
- Євген Маланюк – Серпневі строфи Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень. Смертна постеля його – золото пізніх плодів. Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі – В вірші блаженно-важкім никне далекий […]...
- Євген Маланюк – Під чужим небом 1. Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки, Стара солома рідних стріх. Все сниться гук весни і вітер, Веселий […]...
- Стилет чи стилос?.. – Євген Маланюк Стилет чи стилос? – не збагнув. Двояко Вагаються трагічні терези. Не кинувши у глиб надійний якор, Пливу й пливу повз береги краси. Там дивний ліс […]...
- Євген Маланюк – Від віку й донині Від віку й донині Еллада й Юдея – Два ворога лютих на древній землі – Хрестом і залізом та ядом ідеї Руйнують-будують і Рими, й […]...
- Євген Маланюк – Ангел смерти Буває мить – хтось вимовить ім’я (А тиша ще шумить безмежним морем). Ніхто не гляне і не заговорить, Лише діткне плеча. І раптом я Відчую […]...
- Євген Маланюк – Смаглявість від того вогню На Ольшанськім кладовищі в Празі, в місці, де була могила Юрія Дарагана, поховано якусь жінку. Хрест валяється на стежці. З часописів 1936 р. Смаглявість від […]...
- Євген Маланюк – Ave Caesar, співучий серпне Ave Caesar, співучий серпне, Августійший владарю літ! Солодощ пізніх овочів терпне, Сяйво твоє все більш нестерпне Для майже осліпленої землі. Ave Caesar, ще день твій […]...
- Євген Маланюк – Будівлі дні ніхто не вирішив Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону – чорно. На каторзі жорстоких віршів Так тяжко душить слово-жорно. Все рідше злет. Мотор задиханий, А […]...
- Вірш Лесі Українки – Забута тінь Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встає із темряви часів середньовічних. Як ті часи, такі й його пісні, Він їх знайшов в містичнім темнім лісі, Серед хаосу […]...
- Павло Глазовий – Жених Пише студент батькам своїм: “Скоро я женюся. Є у мене наречена. Звуть її Маруся. Чи на вроду вона гарна, сказать не беруся. Шліть чотири карбованці, […]...
- Павло Мовчан – Вечір… Ніч Далечінь від світла тиха, спокій з півночі тече… Кущ ліщини ледве дихав – кидав краплі на плече… Я стояв лицем на південь, очі в темряві […]...
- Микола Вінграновський – Хліб Присвячую Корольову З-поза чого, з далекого незгоддя, – Заснув у глині шумерійський серп, – Дорогою століть в очах мого народу Іде на вітрі чорноплечий степ. […]...
- Іван Франко – Корженкові Душно і хмарно, Важко бурливий час! Чи гинуть марно, Щоб світ не знав о нас? Йти в небезпечний бій Чи гнутись плазом? Друже сердечний мій, […]...
- Тарас Шевченко – Сон (На панщині пшеницю жала) Марку Вовчку На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, […]...
- Сингаївський Микола – Ріка Геракліта Наче звістка від осені, Впав листок на плече, А река Геракліта все тече і тече. Та не ступиш ти вдруге в ту осінь свою, Вже […]...
- Павло Мовчан – “Ця тиша – наче плач дитячий серед ночі…” Ця тиша, – наче плач дитячий серед ночі: спалахує, горить, підчорнена вогнем, і лускається скло – хтось голосно регоче, упавши, замовка – створіння кам’яне… І […]...
- Михайло Григорів – Словник Порожніє замах води даленіє пересторога часу Мов сіль перечислених руж ятриться зморшка саду Січень-червень 1997...
- Леся Українка – “В небі місяць зіходить смутний…” В небі місяць зіходить смутний, Поміж хмарами вид свій ховає, Його промінь червоний, сумний Поза хмарами світить-палає. Мов пожежа на небі горить, Землю ж темнії […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Закінчуючи Хто ж потребує слів твоїх? Чи той, що важить хліб і сіль, чи той, що відсотки рахує, чи той, що у безсонну ніч бунтарські зазиви […]...