Павло Мовчан – “Світ розчинивсь – пропасниця б’є тіло…”

Схожі вірші:

1. Павло Мовчан – “Непроминальний світ не розчиняє двері…” Непроникальний світ не розчиняє двері: гну погляди прямі, б’ю пальці об граніт, лиш сухо шелестять дерева костопері, повітря нерухоме твердіє, наче лід… І костяна стіна […]...
2. Павло Мовчан – По льоду (за мотивами народної пісні) По льоду, по льоду свою долю поведу. Доле моя швидкоткана, під тобою крига тане… Жовта тріщина біжить, щоб заткати білу нить. Луб’янії личаки ковзають уздовж […]...
3. Павло Мовчан – Щільність Довільним кольором зелено поля похилі узялися; не тішився, бо довкіл мене була земля, підшита лисом. Вона прозоро парувала, хоч у ярках сніги таїла. А ти […]...
4. Павло Мовчан – Єднає нас вода Повні змісту джерельного вкляклі дерева і сизі сніги ніздрюваті, від яснющої чіткості мружусь – зіниці болять. Як же витримать світ? (Бо для мене його забагато, […]...
5. Павло Мовчан – “Рійба комарів в надвечірнім промінні…” Рійба комарів в надвечірнім промінні ізнов обіцяла днину погожу, і час мовби був віковічним, незмінним і вимагав хіба що продовжень. Навіть в канаві синя крижина, […]...
6. Павло Мовчан – Бути метеликом Огорне тишею, обпеленає снігом, до нитки сивої прив’яже – хилитайсь. Допоки кокона дощу ласкавий ніготь не доторкнеться лагідно до нас. І скресла пам’ять пригадає квітку, […]...
7. Василь Стус – На однакові квадрати поділили білий світ На однакові квадрати поділили білий світ Рівне право всім страждати і один терпіти гніт. Зле і кату, зле і жертві, а щастливого нема. Всім судилося […]...
8. Іван Драч – Без тебе світ – це тьмавий морок Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем тверда. Без тебе сонце – […]...
9. Іван Франко – “Смішний сей світ!” Смішний сей світ! Смішніший ще поет, Що все в нім хоче серіозно брати, Що в тій погоні до незвісних мет Розумну думку рад би відшукати. […]...
10. Павло Мовчан – Занурення Пітьмаву безодню промацував промінь далекий, щоб виявить в ній таємницю буття. Біліли димами по гніздах лелеки, і прагли дерева земного злиття. А промінь ішов змійовими […]...
11. Дмитро Загул – “Крила ночі світ закрили…” Крила ночі світ закрили І закутали в туман… І собою оловили Ліс, село і довгий лан. Ніби в морі потонуло Небо, світ, цілий простір, А […]...
12. Павло Мовчан – Через ліс З оленкою в руці сидів я на узліссі: метелики цвіли, снувала мурашва, світилася трава, і промені навскісні, лунаючи, ішли крізь чисті дерева. На вічній глибині, […]...
13. Павло Мовчан – “Від доторку руки вода стає шовкова…” Від доторку руки вода стає шовкова, і ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, з усіх сторін. Суничини грудей, […]...
14. Павло Мовчан – Весна Щодень тебе перемагаю: ім’я й накреслення твоє, що підкріпилось бростю гаю і однослівним ручаєм. І, вочевидь, звитяжства денні значущі лиш для самовтіх. Джмелі літають нестяменні, […]...
15. Павло Мовчан – “Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо…” Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо, про те, що давно розпорошено вітром; зажди, це ж ти сам пороздмухував листя і хмари, як пух, розпустив волокнисті. […]...
16. Павло Мовчан – Біля межового каменю В якого дерева мені питати тіні? Із джерела якого воду пить? Я в затінях поплямував сумління, а серце, як розпечене, горить… Ні попуску, ні пільги, […]...
17. Семенко Михайль – Бажання (“Чому не можна перевернути світ?..”) Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені […]...
18. Павло Мовчан – Невідомий художник XVII ст (З циклу “Музейні експонати”) Вороття блудного сина Зменшилось поле, і ліс підступився далекий, ніби хтось вибрав з повітря блакить, мерхне в сокири крило, як в […]...
19. Микола Руденко – З нічого світ творився З нічого світ творився, із нічого В душі моїй народиться рядок. А потім випурхне – і замість нього Лишається на серці холодок. І так самотньо […]...
20. Вірш Василя Симоненка – “Світ який – мереживо казкове!..” Світ який – мереживо казкове!.. Світ який – ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, […]...
21. Павло Мовчан – Оселя І оком не зглянути – поле та поле далеке, і пада з крила на крило споловілий лелека: хитнеться земля то ліворуч, то піде праворучма вгору, […]...
22. Павло Мовчан – Гірка Марія Вертаю у себе, як річка з розливу, прискоривши в руслі життя течію. А був же широким… А був же й щасливим, коли відчував всю безмежність […]...
23. Павло Мовчан – “Дме вітер…” Дме вітер. І снігом сухим замітає сліди на снігу, і плоть бугилова гуде, як сопілка. То протяг навстіжний зі снігом припали до губ, щоб видмухать […]...
24. Вірш Миколи Руденка – Світ крізь сльозу Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт. […]...
25. Іван Франко – “Світ дрімає. Блідолиций…” Світ дрімає. Блідолиций Місяць задрімав над ним, – Знать, замкнули в небі двері І поснулося святим. Тож все горе світовеє, Що від сонних утекло, На […]...
26. Павло Мовчан – Коло річки Там ліс шумів і обсипалась хвоя, а нас вітри минали стороною, проходили, сипнувши жменю голок, сталевих голок в спину навздогонок. І перед нами в дзеркалі […]...
27. Павло Мовчан – Листок (З дитячих спогадів) (З дитячих спогадів) Між білим небом та землею гіллям назубився гайок, і сніговою течією прибило висохлий листок. Упростяж глянув: білим-біло… Лиш проступили реп’яхи, так, мов […]...
28. Павло Мовчан – “Я сам собі тісний…” Я сам собі тісний. Словам моїм так тісно, як сонцю в зворохоблених очах. Як в тріщину на древнім обеліску мурашки заповзають, так в мене входять […]...
29. Павло Мовчан – На райдузі по Україні Несуть дівчата просту хлібину, Рожевий хліб, на зорях спечений. Пахне всесвітом і руками жіночими. Пахне болем, думками Тараса, Пахне стріхою і дощами, Мій круглий хлібе, […]...
30. Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле зорі нам до ніг. Білий […]...
31. Павло Мовчан – Не ятри зором часу Ці квіти літні – рани життя не доторкайся пучками і очі відведи не ятри ураз болючих зором а кольором квіток зір не роздряпуй не треба […]...
32. Павло Мовчан – “Нитки промінні гай сплітають…” Нитки промінні гай сплітають, зі світлом погляд твій ріднять, пташки зникати відлітають, аж крила спалені димлять… Розбризкують себе по краплі в димучу далеч весняну. Трава […]...
33. Леонід Кисельов – Завтра буде світ такий, як завше Завтра буде світ такий, як завше, – Білий, жовтий, трохи вороний. І зависне небо. наче зашморг. Як і має бути восени. Сон, мов смерть, настигне […]...
34. Герасим’юк Василь – Раптом світ в зіницях затремтів Раптом світ в зіницях затремтів так, немовби я заледь не скоїв смерть комусь. Я руки опустив. Я відходжу від злоби страшної. Я притишив кров, притишив […]...
35. Вірш Ліни Костенко – І скаже світ І скаже світ: – Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов – на грані маячні і віра – у наївності […]...
36. Павло Мовчан – Два дні Такі відмінні дні і кольором, і змістом: учора – далечінь прозоро-молода, сьогодні сам в собі, задмуханий до іскри, замуливсь білий день, мов пойняла вода. І […]...
37. Павло Мовчан – Голос серця Упізнаєш мене вві сні і видихаєш:- Мій коханий!..- Та всюди люди мовчазні хитають скрушно:- Вона п’яна…- Як порошинку, на руках несу тебе й боюся вітру, […]...
38. Борис Грінченко – І світ почув Лежали скрізь замети сніговії, Давили все, загинуло життя, І не було, здавалося, надії На кращих днів квітущих вороття. Тоді весна крилом своїм махнула,- І полилось […]...
39. Борис Грінченко – І світ воскрес! І світ воскрес! І, працівник великий, Устав орач і плуг важкий підняв. Де був колись пустир одвічно-дикий,- Він борозну найпершу проорав. І цілини великі скиби […]...
40. Павло Мовчан – Розгорнути книгу Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень і рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду. Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина, в очі […]...