Павло Мовчан – “Опізненим цвітом будяк прозвіщає про літо…”

Схожі вірші:

1. Микола Вінграновський – За літом літо, літо літо лове За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див. Що […]...
2. Павло Мовчан – Літо 1. Початок З кожним днем вікна ширшають. Бузковим холодом омито і шию, і плечі. А сухе коромисло долоню студить. Ой сивим волосом пополам розділимо час, […]...
3. Максим Рильський – Спинилось літо на порозі Спинилось літо на порозі І дише полум’ям на все, І грому гордого погрози Повітря стомлене несе. Умиється зелене літо І засміється, як дитя, – Весни […]...
4. Дмитро Павличко – “Ніч осяяна цвітом яблуні…” Ніч осяяна цвітом яблуні, Затуманена, мов роса. Ми розкрилені і роз’ятрені Піднімалися в небеса. Понад зорями, понад водами Пролетіли ми три світи. А та яблуня […]...
5. Микола Вінграновський – Прощалось літо Прощалось літо. Тьмянів лист, І лев лежав під кленом. В прощанні літа син дививсь На лева і на мене. Тремтіли в пуми дві сльози Останніми […]...
6. Володимир Сосюра – Бабине літо Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання і згортає свої прапори. На […]...
7. Леся Українка – “Літо краснеє минуло…” Літо краснеє минуло, Сніг лежить на полі; Діти з хати виглядають В вікна… шкода волі! Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: “І нащо зима та […]...
8. Павло Мовчан – “Криниця. Стану над водою…” Криниця. Стану над водою, уп’юся суттінню густою, і відра попелом ущерть наповняться. А ніч, як смерть, все перепалить, перетлить… І жахко з відер воду пить. […]...
9. Микола Вінграновський – Довго-довго давнє літо давніло Довго-довго давнє літо давніло, Де не йшло – стояла синя мла. Мамалижна хмара на Молдавію Ще одну рябеньку повела. Їм услід і жалібно, й волого […]...
10. Павло Мовчан – Розгорнути книгу Книгу життя розігни, бо промкнулась трава крізь окладень і рядок голосний, мов струмок, ниже літер розсаду. Ось над урвищем хмар уривається громом хвилина, в очі […]...
11. Павло Мовчан – “Придобно живу під листком, наче пташка…” Придобно живу під листком, наче пташка: відкрито-зелена селитьба моя; щоденно листок шелестить для острашки, звивається поруч піщана змія… Хитається гілка – оселя кленова, на вітрі […]...
12. Павло Мовчан – Вихід (“Слідком за тобою…”) Слідком за тобою і дзеркало вийшло із рами, і світло втяглося у крапку і зникло – нема… Лиш дихає холод з квадратної ями, немов у […]...
13. Павло Мовчан – Сніги Ой, як пахнуть сніги! Голова захмеліла, і, учадівши, всох серед снігу будяк. Під ногами, поглянь, навіть тінь побіліла і біліє, біліє в очах березняк… Кім’ях […]...
14. Вірш Ліни Костенко – На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки – біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там […]...
15. Павло Мовчан – “На дзеркало води вже дише сизо холод…” На дзеркало води вже дише сизо холод, розмивчасто тремтять углиблі береги, і високо росте туману мур навколо, і подолать його не вистачить снаги. Шоломи копичок, […]...
16. Микола Руденко – Скінчилось літо Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом упаде мороз. І паморозь, немов […]...
17. Павло Мовчан – Лягти горізнач у траву Я не один – в сусідстві мурашви – уплетений в густе ткання трави: вбираю неба глибочінь ув очі, сухий ручай струмкоче по обоччі, засвідчує, що […]...
18. Дмитро Загул – Бабине літо Упали приморозки ранні На молоду озимину… Берези в білому убранні Гудуть мелодію сумну. В ці дні, задумливо-багряні, Я свого серця не збагну. Снується біле павутиння; […]...
19. Павло Мовчан – “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились…” Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому вітри вже давно відзвучали. Зимовий […]...
20. Павло Мовчан – Балада про пташку Замисленим запахом льон засинів, і вибухли соняхи – у далині, і певність на Вічність вода засвітила у нуртах глибоких, блакиті горнилах. Сиди, пий меди молоді […]...
21. Павло Мовчан – Мить (“Не відокремитись, а злитись…”) Не відокремитись, а злитись, не відступитись, а прийти до того дня, до тої миті, коли ти – я, а я – це ти. А нам […]...
22. Павло Мовчан – Гранат (східні мотиви) То кружевнії, білі вії обсунулись, як снігопад. І бруньку уцілілу сад з пекучих виніс сніговіїв. Сніг збіг, відсніжився назад, відхилиталася галузка, і крапля громова загускла […]...
23. Павло Мовчан – Крапля Ще до вчора, ще до вчора крапля ця була прозора, в глибині її стозорій відбивалось море, море. Лебедино аж донині ходять небом хмари сині, і […]...
24. Павло Мовчан – Межі Зіпнувсь на пагорб – крутогляд широколано простелявся, і жайвір літо звістував – на мідяну струну низався. Рука спроквола тінь несла, коли поля благословляла і вруна […]...
25. Павло Мовчан – Пізньої осені Понад водою птах стеливсь, понад водою голубою ширяв уже пожухлий лист і застив літо сам собою. Вода засмучена була, бо скаламучена дощами; в ній мокло […]...
26. Павло Мовчан – “Що з нами трапилось?..” Що з нами трапилось? Дощу не помічаю… Куди ж ми квапимось? У далечінь безкраю… У грудях сміх; Дзвенять лункі колеса, В ковтку повітря Далечінь воскресла. […]...
27. Павло Мовчан – Криничний день Криничний день як для почину відкрив джерела ворухливі, і вісник сонячної зливи квапливо крила золотив. Поклавши відтінь самоти на тихе лоно полонини, світ прокинувсь: без […]...
28. Павло Мовчан – “Дзеленькнули ключі – мурах пробіг по спині…” Дзеленькнули ключі – мурах пробіг по спині: тебе замкнуть ось-ось морози у крижину… Дзеленькнули ключі, і серце защемило, і стиснулось вночі до крапки твоє тіло… […]...
29. Павло Мовчан – Передосіннє Щербиться, лункішає капіж, прояснена просвічує калина, і що не крапля – пада срібний гріш, і що не слово – з гілки ягодина… Дозріло все, наповнилось […]...
30. Павло Мовчан – З циклу “Натура” 1. Голос лісу Затамувавши подих, увійшов, стіну розсунув, тишу розпечатав – і лопнуло повітря, наче шовк, нараз відкривши темряву горбату. Сочився дим крізь тріщину в […]...
31. Павло Мовчан – “Земля тужавіє від подмухів вітру…” Земля тужавіє від подмухів вітру, і вершники скачуть прозорі по ній, і чути іржання, мов легіт, тендітне, і збруя палає на кожнім коні. З країни […]...
32. Павло Мовчан – Стремління Я так тягнусь до тебе що стогін може лише мислитись наче криничка у лузі – не зауважений ніким сам у собі й для неба ти […]...
33. Павло Мовчан – Очима до неба Ластівка – молодик на синьому небі, скіфський лук у відчаї в небо закинутий, з перерваною тятивою. Ні! Літера “Р” у слові “стррруна” або занурений на […]...
34. Павло Мовчан – Біля залізничної колії Мелькочуть вагони, порожні, мов ночі, між ними проміжок все вужчим стає, укотре намарне розгледіти хочу чиє на обоччі обличчя… чиє? Миттєвий проміжок стира чорна пляма, […]...
35. Павло Мовчан – “Повертаюсь і я. І ніхто не затрима…” Повертаюсь і я. І ніхто не затрима. Озирається світ на моє вороття: рівнозначне скресанню – воно ледве зриме, додається снаги – прибуває пиття. Покрапли… похвилинно, […]...
36. Павло Мовчан – Вибір Ой світе, світоньку, чи ти мені наснився, а чи судився літнім, як бджолі? Я лугом брів і щедро заросився, на рукаві пилок, як на крилі… […]...
37. Павло Мовчан – Полювання Дні втрат і віднаходин, дні сонячних думок, де сміх, як бризки глоду серед пустих гілок. Та й голова на скрузі болить від денноти; мисливський зір […]...
38. Павло Мовчан – Пожовкла дитяча фотокартка (З циклу “Фотокартки”) В безмежних пухнечах затишно, уліжно, розірвано обрію кільця річні, і дихає холод хвилястий невстіжно – нема де сховатись малому мені. Цей ватяний […]...
39. Павло Мовчан – У лузі Росою поглиблена пахолодь м’яти, високий туман поснував береги, де мнуть живокіст безшелесні лошата, роздмухані в лет – з молодої снаги. Чому це не спиться під […]...
40. Герасим’юк Василь – Диптих 1 На скроні, де ще б’ється тепла жилка тремтить пелюстка. Черешнева мла. Червоним ще не правлена помилка Ти вже її шукала Й не знайшла. В […]...