Світло на землю ллється без стриму, Божа поймає світ благодать. Янгол сідає сонячно-зримий, коники ніжно в травах сюрчать. Що нас окремить усіх, розлучає, хто нас […]

Зривається голос на поклик:-О небо! Бездонність твоя вже очей не гнітить, і аркуш паперу кружляє, як лебідь, і рідиться зором недвижна блакить. Кому тільки в […]

Суничино терпка, жарка і недозріла, тверда моя рука торкнулась твого тіла і зранила – прости… Як тепер кров замовить? Невже ж занапастив душі святу основу?.. […]

Край тіні власної ти, матінко, сидиш, покрай життя, покрай своєї долі, і зеленіє в затінку спориш, і високо тобі, як на престолі. І все ти […]

Він горілиць лежав, розплющений повітрям, за межами очей закруглювався світ, і від тепла, що в тілі, западина гранітна розширювалась, глибла поволі, наче лід… А під […]

І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе зверху тіло зчищав, мов кору. […]

Вислизає із горла розслаблений звук, прилипає до пальців струна-волосина. Все, чого не торкнешся, жадає сполук, розкрадає тебе по краплині. Не питаю “навіщо”, питаю “чому”, відчуваючи […]

На пагорби, на вечір, на вітри зір посила свій подив і відвертість: далеко – жить, далеко – йти з гори і небо на плечах нести […]

Ти – світла далечінь, простелена рівнинно, прозора та дзвінка, немов погожа днина, в тобі блакить лунка і крила журавлині, співучі павутини пряде твоя рука. Люблю […]

Далекий поклик зваби та жаги, журо моя, далекосте співуча: вже вийшов голос мій за береги і обрій перевищив, наче кручу. О невимовносте, нетанність крижана, вже […]