Герасим’юк Василь – Тремтіли коні на стерні

Схожі вірші:

1. Герасим’юк Василь – Вони ще діти А Марічку габи взєли, поглинула річка… Вони ще Діти в білих рантушках, у плесі темнім, дебрі темній граються, а вже габа з ягням у бурунах […]...
2. Герасим’юк Василь – Від першої зневіри злого блуду Від першої зневіри злого блуду ставав рудим, як глиця восени. Я все це перебув. Я перебуду ще раз – тільки руку простягни. “Легка твоя рука. […]...
3. Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, хоч висихає мозок у кістках, коли стрічає писану, пожеристу, особливо барванину, яка жалить кожного, бо найперша прокинулась і виповзла з нори, […]...
4. Марта Тарнавська – Сіль землі Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли у Крим – Так ми […]...
5. Василь Стус – У Прохорівці – сни, мов ріки У Прохорівці – сни, мов ріки напровесні: об груди б’ють, як об пороги. Думи йдуть, неначе дзвони. I великі тумани в головах ростуть. У Прохорівці […]...
6. Герасим’юк Василь – Мов китиця плодів зелених на Мов китиця плодів зелених на гіллі, тремтіли ми на древі ночі. Не джерело внизу, а вишина з-між верхніх віт лякала наші очі. Прийшов брунатний звір […]...
7. Леонід Кисельов – Смерть ланкової Вмирає жінка. Голова її горда Вже осипається зимнім цвітом. Ще й коса золота, як той гострий орден, Що понесуть за нею на цвинтар. Вже безносу […]...
8. Павло Мовчан – “Хвилю тепла перемацує глиця…” Хвилю тепла перемацує глиця, лінію дня вимальовує птиця, п’яний метелик квітку шука і залишає пилок на руках. Жовтий пилок на знекровленім тілі, там, де всі […]...
9. Максим Рильський – Коні Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун мов буря понесла. А вечір […]...
10. Микола Вінграновський – Прилетіли коні Павлові Загребельному Прилетіли коні – ударили в скроні. Прилетіли в серпні – ударили в серце. Ударили в долю, захмеліли з болю, Захмеліли з болю, наїржались […]...
11. Мозолевський Борис – Коні і місяць Сиві коні на оболоні Ходять присмерком попід яблунями. А вуздечки на них шовкові, А на спинах у них білі яблука. Каже кінь до другого: – […]...
12. Микола Вінграновський – На рябому коні прилетіла весна На рябому коні прилетіла весна, Снігу сорок лопат їй прикидало плечі. На рябому коні що везла – не везла, Але дещо і нам привезла для […]...
13. Вірш Василя Симоненка – “Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з воза моя мрія – пішки […]...
14. Герасим’юк Василь – Прадід Космач іноді видається мені древнішим від Києва… А в якому столітті загублене його заплічне мале село, де з прадіда всі з усіма родичі? Прадіда знають, […]...
15. Герасим’юк Василь – Боже мій, Боже, в чорну днину Боже мій, Боже, в чорну днину крила вона схотіла мати, щоб Полетіти на Україну свОго милОго шукати. Як їй тоді засвітало, Боже? Як вона тоді […]...
16. Дмитро Павличко – “В землі, мов клубень бараболі…” В землі, мов клубень бараболі, Росте моя снага крута, А ти летиш в прозорій льолі, Неначе птиця золота. І стать моя стримить, мов колос, Мов […]...
17. Герасим’юк Василь – В тонких і темних В тонких і темних молодості жбанах ти переблиснеш, іскрами креснеш! Провітриш душі стомлених і п’яних і сорочки криваві розірвеш. Проходиш ти, мов Золота Орда! Підкошених […]...
18. Герасим’юк Василь – Ця осінь, Боже, також золота Ця осінь, Боже, також золота. Світає. Вечоріє. Крик навколо. Припухлі розтулила ти уста. І день іде, і ніч іде, і голо… Земля ця восени вві […]...
19. Герасим’юк Василь – Не чую зойків і відлунь зловіщих Не чую зойків і відлунь зловіщих у лісі, що неначе пада ниць. Немовби вже лежить. Немов небіжчик, восковій. З верхів, як із полиць, Падуть крізь […]...
20. Броніслав Грищук – Посвята коникам Зелений коник у вівсах вважає, що його сюрчання є не що інше, як іржання, високе, наче небеса!...
21. Руданський Степан – Голе-голе моє поле! Голе-голе моє поле! Де ж ви, ясні квітоньки? Позгасали, поспадали, Як на небі зіроньки. І стебло пересхло, Як билина, полягло. Діти-діти, мої квіти! Як погляну […]...
22. Герасим’юк Василь – На зорях твоє ворожіння? На зорях твоє ворожіння? На зорях ворожу. Різдвяна вела вівчарів. Привела різьбярів. Я знаю цю древню різьбу. Так різьбити не можу. Я більше но можу. […]...
23. Микола Вінграновський – Синє Червоні ружі синьою водою В саду учителя я поливав. Тремтіли мушки чорні наді мною, Благеньку хмару вітер колисав. На вікна вився виноград зелений, Немов землі […]...
24. Леонід Кисельов – Дударик Коли б тобі горенько та печаль, То ти б вийшов на вулицю та й кричав. Пісня. Голосять баби на згарищах, На труну сльозами ллють. А […]...
25. Дмитро Павличко – “Ти, мов яблуко з галузки…” Ти, мов яблуко з галузки, Впала в трави молоді. Я звільнив тебе від блузки, Клавши руку на груді. Я звільнив тебе від льолі І від […]...
26. Вірш Миколи Руденка – Катунь у вересні Раніше, ніж впадуть сніги, Підводна скеля полисіла. Катунь вернулась в береги, І каламуть на дно осіла. Руда у липні, нині без Гірських грунтів – Ясна, […]...
27. Герасим’юк Василь – Дві ранкові пісні Альби 1 Ми підійшли до церковних стіл і стояли до рана. А потім я лишився один. Я тут один, кохана. Я зостаюсь, моя золота. Тому, […]...
28. Марта Тарнавська – Автопсихотерапія Die Einsamkeit ist wie ein Regen. Rainer Maria Rilke На серце падає знайомий дощ і стоплює солодку грудку щастя. Як віднайти шляхи до світлих прощ, […]...
29. Василь Стус – Цей біль – як алкоголь агоній Цей біль – як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є – жити, I що є […]...
30. Вірш Миколи Руденка – Світ крізь сльозу Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа Від тебе раптом зажадає звіт. […]...
31. Василь Стус – I поблизу – радянський сад I поблизу – радянський сад, будова й роздуми в маруді про довгу чергу самозрад. Я кочегарю в халабуді. Ставок тьмяніє, наче ніч, розлита й вигускла […]...
32. Павло Мовчан – Вечір… Ніч Далечінь від світла тиха, спокій з півночі тече… Кущ ліщини ледве дихав – кидав краплі на плече… Я стояв лицем на південь, очі в темряві […]...
33. Василь Стус – Даруйте радощі мої Даруйте радощі мої і клопоти мої – нещастя й радощі мої – весняні ручаї. Просвітле небо аж кипить, просвітле – аж кипить. Блажен, хто не […]...
34. Герасим’юк Василь – Фантастичний етюд На ту стаєньку вийшов я вночі. За мною – голий ліс. Пора – квітнева. Та зацвіла вже гілка черешнева й світила, заховавшись у кущі. Ще […]...
35. Василь Стус – Утрачено останні сподівання Утрачено останні сподівання, Нарешті – вільний, вільний, вільний ти. Тож приспішись, йдучи в самовигнання: безжально спалюй дорогі листи, і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй свій […]...
36. Василь Стус – Націлений у небо обеліск Націлений у небо обеліск, вода, як вічність, літепло струмує, старий ясмин – оцвіттям весь німує, а віддалі – німує чорний ліс, а навпіл зламаний іржавий […]...
37. Броніслав Грищук – Чуєш, десь ірже лошатко? Я не знаю, що це сталося зі мною, чую жалібне іржання за стіною, із туману, з-за світання, з-над смеркання зве та зве кудись лошаткове ридання. […]...
38. Леся Українка – Плач Єремії “Як злото стемніло, – змінилося срібло пречисте!” Ще листя сухе так недавно ясніло… “Як злото стемніло!..” Мов око сліпе, мрів озеро млисте… “Змінилося срібло пречисте…” […]...
39. Леся Українка – “Далі, далі від душного міста!” Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі. Тож сповнилось мені те бажання, […]...
40. Павло Мовчан – “Сосна, мов шлях, припала пилом…” Сосна, мов шлях, припала пилом, траву торішню тінь палила, і довкруг дерева ходила стара шкапина односила. На дереві, на кінській шерсті відбилася безбарвність дня, через […]...