Андієвська Емма – Світанок з пищавкою на хвості

В повітрі нору – з кришок сну – борсук,
І потекли провалля і смереки
По висхідній – у куб чотириокий.
Природа – на малих – свій чересок,

І – щойно, де левади і роса, –
Прокинулися океанські ріки.
Світ, в пелюшках ще, – кругову поруку,
Що – доти – ніч, яка – вузли, – розсік

І вивільнив комаху і чечугу
З краплин буття, де тяглість – ні до чого,
Нехай росте стокротка і хондрила. –

Навіть зі світла шкірку обідрали,
Й, думки – набік – про збитки і хосен,
День, що – на днину, по дахах гаса.

2002



Андієвська Емма – Світанок з пищавкою на хвості вірш.