Андієвська Емма – Портретний вахляр (сонет)

В слонову кість урамлений портрет.
Канали сили, які стали – лубом.
Довкілля розпросторило суглоби,
Й не віяло, а з присмерку шатро

Серед пісків – з усіх сторін – вітри,
Де часом – в надмах – вихор – крик і схлипи.
Обличчя в профіль зі слідами лепри
Й веселки, що – жирафу – із нутра.

Випростує все довшу шию досвід,
Цей світ ультрамаринності піддався,
І оболонка стала замала.

Й там, де громадив бганки турмалін,
Дух вилетів, і пусткою – гніздо.
Лиш гори і долини ще гудуть:

Десь вістку – імператорський їздець.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Андієвська Емма – Портретний вахляр (сонет) вірш.