Андієвська Емма – Ритуал

Вода сама – і лябіринт, й арбітр,
Який – світи – з долонь, як помідори.
Свідомість – раптом – велетенські діри
Від чисел, – відлік звільнення з лабет.

Клейноди влади, – тлінний атрибут,
На центри сили, – джгут з ковтків мадери.
Єдина ціль для торсів із байдарок –
Летючість, – і ні суму, ні турбот,

Хоч вогник, – пипка, що буття й загибель,
Котру – у пітьмі – нетямущі губи, –
Все недовтілене, ливке і невиразне –

В кулясту блискавку, – лиш весла грізно.
Ще мить – й навпіл – завісу – заводій, –
Із купелі – оновлена вода.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Андієвська Емма – Ритуал вірш.