Андієвська Емма – Намір

В краплину ліг, як в мандрівну труну,
Що – відсвіти, – світ видовжень, – азалій,
І – двері – в позолоті на камзолі,
Куди – ще предки – золоте руно,

Що в повню на поверхню вирина,
Засвічуючи – в лунках тиші – зела, –
Їх повсякденна галасливість з’їла,
Лиш сховок – існування корінець,

Що залишився після халазії,
Де дійсність паркани перелізає, –
Меч у руці, – ведуть перед хоробрі, –

Природа всім звитяжцям поміж ребра –
У скруті – додатковий двигунець,
Що немощі, – бісищів, – виганя.



Андієвська Емма – Намір вірш.