Андієвська Емма – Вечірня лягуна (сонет)

Лягуна. Штиль. І обрис корабля,
Який колись – у присмерку – пірати.
Серпи зі світел – суходіл на рейді.
Матерія на вищому щаблі.

Кіоск на набережній. Ліхтаря стебло
В неону діжці, що – усі – широти.
Від молу – море – інші габарити,
Лиш – часом – слину – хвиля, як верблюд.

Готель. Каварня – міні – плянетоїд,
Зі скриньки голос тишу нагнітає.
На пентаграми листя геть пожовкло.

Ще юнаки – гуртом – бальзам поживний,
Хоч вже самі цятки – від багатьох.
Як чути ніч, що суходіл хита.



Андієвська Емма – Вечірня лягуна (сонет) вірш.