Бумба тримає небо в зубах,
І мисливці не бачать тигра.
Бумба тримає ріку за вухом,
І бізони не знаходять водоймищ.
Бумба ходить в погляді мисливців,
Бумба ходить в храпі бізонів,
Бумба ходить в стегнах закоханих.
У Бумби губи – два неба,
У Бумби хода – свічки,
Які світять померлим.
Коли Бумба чаклує,
Спіть лише на правому боці
І не їжте солонини.
Схожі вірші:
- Андієвська Емма – Натюрморт в світоглядовому ростині (сонет) Сікач, селера, миска дерев’яна, В якій зеленоока, в смужку риба. Зіжмакане повітря, дошка груба, Стіл – кінські ніздрі й зернята кавунні. На боці кахлі – […]...
- Андієвська Емма – Дерево Вітри розносили сонця і сіно, Піском заносячи усесвіт, І очі грузнули від невбиральних видив. І крик, що коливав рівнину, Висів на нитці, мов жовток, І […]...
- Андієвська Емма – Базар – поруч і осторонь З “Базарів Страшного Суду” Від свята відсвіти ідуть: “Ти справді ти, ти справді тут?” Щоб ні ступити, ні пройти: “Жерун буття, обітниць путь, У пута […]...
- Андієвська Емма – Вігілії XL Із книги Вігілій Ні світла, ані кроків на майдані. Ніч – наглухо – у володіння власні. Лише душа, як верховіття в лісі, – Все глибше […]...
- Андієвська Емма – Перетинки Унутрішній зір, Розщеплений виделкою, Боязких веде. Невизначений звір, Від звіра самі щелепи, Стереже пустелю. Звуку важке Волове м’ясо Довжить тіло, Довжить помисли (Помисли виснуть На […]...
- Андієвська Емма – Поезії Халіда Хатамі Все відійшло, крім склянки і вина, А я – твій запах шкіри на долонях. Вже перші півні й вогники в долині, Я ж кидаю зірки […]...
- Андієвська Емма – Без шкіри – на вітрі Пустеля – колоратура З ацитиленовим кар’єром смерти. Щораз розпеченіші кола Нескінченної повивальні. На щаблях прискореного розпаду Самі бані, куби Й паралелепіпеди. Всесвіт – відірваний гудзик, […]...
- Андієвська Емма – Базару проповідник Він роздмухує дзвін, як рукав, На тілі у нього замість руки ріка І кілька гаків, щоб тримати маркізи над прилавками. І баби з тілами повними […]...
- Андієвська Емма – Скарга Власника Я казав, що не можна Переганяти худобу бродом, Тоді, коли місяць у повні, Але моя стара мати запевнила, Що вона знає слово на місяць. Що […]...
- Андієвська Емма – Бічний отвір З базарів Страшного Суду Або Базар на Страшному Суді Через плече завинувшися в ношу (В два вуха сповивальних, в совість-грушу: Так дихають, з легень каміння […]...
- Павло Мовчан – Уривки з поеми про Т. Г. Шевченка 1. Висять налицини й забрала в моїй робітні на стіні, і ходить холод шестипалий угору й вниз по крутизні. Всещедрий Боже! Як обмислив своєю ласкою […]...
- Андієвська Емма – Арістодімос Ліхнос Творення міту про коханця Діоніса і Персефони Я зійшов у цю долину разом із світанком, Але тепер мені перегородили дорогу яблука, І ноги мої ранить […]...
- Андієвська Емма – Очікування Ледь крапле тиша, й цілу ніч – вагар – Тлін, що спізнився на останній потяг. В зірчаній пітьмі – обрис парапета, – Щит поколінь, про […]...
- Андієвська Емма – Хвилі Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди – меч, що – межі ворожнечі. Краплини – крок, – все ближче до півночі. Танок лелек і […]...
- Андієвська Емма – Ритуал Вода сама – і лябіринт, й арбітр, Який – світи – з долонь, як помідори. Свідомість – раптом – велетенські діри Від чисел, – відлік […]...
- Андієвська Емма – Намір В краплину ліг, як в мандрівну труну, Що – відсвіти, – світ видовжень, – азалій, І – двері – в позолоті на камзолі, Куди – […]...
- Андієвська Емма – Відхилення З горлянки випурхнув й – під шкіру – горобець, Щоб перебути поштовхи озону, Що – сквапно – в переміщеннях підземних Гробницю, яку – досі ще […]...
- Андієвська Емма – Віддих На швидкість іншу – тліну інвентар, І джерело – вмить – простягає ложку Для спраглого, хоч той, – ледащо, – з ліжка Силкується ще – […]...
- Андієвська Емма – Вігілії СХІ Із книги Вігілій Навколо порожнеча, як нарзан. Все далі – ціль. І тяжча й тяжча ноша, Яку й не помічалося раніше. Вже й чути: Зуби […]...
- Андієвська Емма – Вітри Азії Колони з базальту. Фасади палаців На перехресті. Й вітри, Які супроводжують кочовиків, Що випалюють культури Правом сильного. Циклопічні мури, вкриті зображенням Богині плодючості Як віє […]...
- Андієвська Емма – Вігілії XXXVIII Із книги Вігілій Крило метелика – айва, з якої – плед, Що тягнеться з народжень до народжень. У срібло вхід: шляхів стрімка мережа, Де боржники, […]...
- Андієвська Емма – Вігілії CVIII Із книги Вігілії На лезо – слух, аж сизо; погляд гострить Передчуття, де – ледь земля прочахла. Всі маяки – ганчір’ям – у панчоху. Вже […]...
- Андієвська Емма – Вігілії XXXIX Із книги Вігілій Ніч не рухнеться й, наче в прірву, їде, Без коліщат – у виміри обтічні. Вже безпредметним стало й нелетюче, Зник фюзеляж, висить […]...
- Андієвська Емма – Навколо передумов Воює далі, хоч давно помер, Самітній лицар в тилягах цеглястих. Як гупа серце крізь опале листя. – Єдиний змиг, – й помандрував крізь мур. Минуще […]...
- Андієвська Емма – Фрагмент базару Горобина на голубах, Бички – джерела на лобу, Перевівають глибину. Клинками риба молода Полискує у три ряди. Лежать на лепесі сонця, Де біля довгих поросят, […]...
- Андієвська Емма – Вігілії XXXII Із книги Вігілій Вхід? Брама смерти? Світловий пілон? Не обрій, а суцільний – в гніздах – хрускіт. Й ледь – річище і тінь від тамариска. […]...
- Андієвська Емма – Знаки (сонет) Світ ще в нефритній вазі сам, – будяк, Що – фіялкову плівку водоспаду. В прозорість-крен. Глек із трубою – південь, Що – на краях – […]...
- Андієвська Емма – Міри видовження Ніщо – ніде, лиш серце – лускокрилі, Які – ледь – біль, що – на всю прірву – зблисне, Ще заки доля – довбнею – […]...
- Андієвська Емма – “Знаки” На тему перевтілення Набік перехилившись від удавань, Із вуха ллє – самі пружини – суміш Зірчасту, вглиб притемнену басами, Сягнисте тісто, що – на цифру дев’ять. Кипить вода […]...
- Андієвська Емма – Деякі аспекти світла Струс. Поле закрутилося тюрбаном І – до ноги – структури апатичні. Усе, що доти – виважене й точне, – На скрині дно, – на ній […]...
- Андієвська Емма – Вечірня лягуна (сонет) Лягуна. Штиль. І обрис корабля, Який колись – у присмерку – пірати. Серпи зі світел – суходіл на рейді. Матерія на вищому щаблі. Кіоск на […]...
- Андієвська Емма – Світанок з пищавкою на хвості В повітрі нору – з кришок сну – борсук, І потекли провалля і смереки По висхідній – у куб чотириокий. Природа – на малих – […]...
- Андієвська Емма – Цвіркуни розтягують порожнечу Цвіркуни розтягують порожнечу З надпаленими краями. В ній сперечаються два крамарі, Присягаючись на жовтій дині, Як на святому письмі. В одязі з лободи Ходять збирачі […]...
- Андієвська Емма – Навколо троянди (сонет) Як тяжко з-під усіх нашарувань Троянду крізь століття, що росла На тих відтинках, де тепер паслін І морок, що без нутрощів живе. Відноги часу майже, […]...
- Андієвська Емма – Болунго і його смерть “Ти старий і немічний”, Сказав хамелеон Болунгові. “Віддай мені свою рогату худобу, Нехай я посію місяць”. – “Змилуйсь, хамелеоне, Почекай, як стане світати, Тепер великі […]...
- Андієвська Емма – Натюрморт з клаксоном (сонет) Стіл з оніксу, де папороть густа. Дві сливи. Порцеляновий мікадо. В прозору віспу виноград закутий І пара (статуетка), що – чарлстон, – З долоню ледь, […]...
- Андієвська Емма – Портретний вахляр (сонет) В слонову кість урамлений портрет. Канали сили, які стали – лубом. Довкілля розпросторило суглоби, Й не віяло, а з присмерку шатро Серед пісків – з […]...
- Андієвська Емма – Натюрморт як трамплін у намір (сонет) Тарілка. Семиколірна підлива. Поруч виделки – куля і приладдя Люмінесцентна – з дисків вся – колода, Що невимовне – на кришталик – ловить, Аби стабільність […]...
- Андієвська Емма – Нічний краєвид у місті (сонет) Найнезбагненніше – зі звичним – поряд. Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які на площі – ген – […]...
- Осип Маковей – Сон Тихий сон по горах ходить, за рученьку щастя водить. І шумлять ліси вже тихше, сон малі квітки колише. Спіть, мої дзвіночки сині, дикі рожі в […]...