Вірш Павла Тичини – Як упав же він з коня

Як упав же він з коня
та й на білий сніг.
– Слава! Слава! – докотилось
і лягло до ніг.

Ще як руку притулив
к серцю ік свому.
Рад би ще він раз побачить
отаку зиму.

Гей, рубали ворогів
та по всіх фронтах!
З криком сів на груди ворон,
чорний ворон-птах.

Вдарив революцйонер –
захитався світ!
Як вмирав у чистім полі –
слав усім привіт.

1919


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Павла Тичини – Як упав же він з коня вірш.