Вірш Павла Тичини – Гаї шумлять

Гаї шумлять – я слухаю. Хмарки біжать – милуюся. Милуюся-дивуюся, чого душі моїй так весело. Гей, дзвін гуде – іздалеку. Думки пряде – над нивами. […]

Вірш Павла Тичини – Вітер

Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блиском! ударами!) за чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук. Котить. У землю […]

Вірш Павла Тичини – Вітер з України

Нікого так я не люблю, як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – рев! свист! кружіння! і вже в гаю торішній лист […]

Вірш Павла Тичини – Арфами, арфами

Арфами, арфами – золотими, голосними обізвалися гаї, самодзвонними: йде весна запашна, квітами-перлами закосичена. Думами, думами – наче море кораблями, переповнилась блакить ніжнотонними: буде бій вогневий! […]

О панно Інно – Павло Тичина

О панно Інно, панно Інно! Я сам. Вікно. Сніги… Сестру я Вашу так любив – Дитинно, злотоцінно. Любив? Давно. Цвіли луги… О панно Інно, панно […]

Вірш Пала Тичини – Зразу ж за селом

Зразу ж за селом всіх їх розстріляли, всіх пороздягали, а мертвих насміхали, били їм чолом. Випала ж зима! Що тепер всім воля, врізали вам поля, […]

Вірш Павла Тичини – Антистрофа

Грати Скрябіна тюремним наглядачам – це ще не є революція. Орел, Тризубець, Серп і Молот… І кожне виступає як своє. Своє ж рушниця в нас […]

Вірш Павла Тичини – До кого говорить?

До кого говорить? Блок у могилі. Горький мовчить. Рабіндранате-голубе! З далекої Бенгалії прилинь до мене на Вкраїну. Я задихаюся, я гину. Я покажу тобі такії […]

Вірш Павла Тичини – Скорбна мати

І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула – скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! […]