Вірш Павла Тичини – Розкажи, розкажи мені, поле

Розкажи, розкажи мені, поле:
Чого рідко ростуть колосочки?
– Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту,
Бо той піт прилипа до брудної сорочки,
Як плугатар кінчає роботу.

Розкажіть, розкажіть мені, хмари:
Ви чого це тікаєте далі?
– Та хіба ми, нещасні та стомлені, знаєм?
Он вітри там женуться, кричать: “ей ви, кралі!
Почекайте, бо ми вас кохаєм”.

Розкажи, розкажи мені, поле:
Що ж тепер нам з тобою робити?
– Ех, хіба це уперше! Така моя доля.
Хоч кукіль та волошки я буду родити –
Все ж плугатарю є щось із поля.

1911



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Вірш Павла Тичини – Розкажи, розкажи мені, поле вірш.