Вірш Павла Тичини – Душа моя – послухай!

Душа моя – послухай! –
Як яблуня в цвіту.
Моє життя, – кохана, –
Мов срібнотканий сон.

Життя моє – молитва
Всевладниці Красі,
Горіння – розцвітання
В огні квіток-думок.

Я стежу за хмарками,
Ловлю їх світлий сум.
Ах, серце ж те все в пісню
Чудову переллє!

Як ніч розкриє книгу –
Я радо йду в свій храм.
А в нім лиш зорі, зорі,
А в нім поля, поля…

Мов жрець, той жрець – послухай! –
Молюсь, горю в огні.
Бо на душі, – кохана, –
Одно: люблю, люблю…

(1915)

Вірш Павла Тичини – Душа моя – послухай! вірш.