Дмитро Загул – “Так любить душа одинока…”

Так любить душа одинока
Далекий і тужний мотив:
Журливе журчання потока
І шелест пожовклих садів.

Крізь шибку малого віконця
Так любо дивитись мені
В ту мить, як по заходу сонця
Конають кроваві огні.

В ту мить я пригадую знову
Колишні щасливі часи,
Пригадую давню розмову,
Про що шелестіли ліси.

І знову в душі невеселій
Встають верховинські згадки,
Ліси, полонини і скелі
У хвилі гірської ріки.

І знов причуваються дзвони,
Що липнуть над рідним селом, –
І довго душа не холоне,
Шепоче вечірній псалом.

ПОЗА ЗБІРКАМИ. З РІДНОГО ПОЛЯ


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Дмитро Загул – “Так любить душа одинока…” вірш.