Вірш Павла Тичини – З кохання плакав я, ридав

З Кохання плакав я, ридав.
(Над бором хмари муром!)
Той плач між нею, мною став –
(Мамуровим муром…)

Пливуть тужіння угорі.
(Вернися з сміхом-дзвоном!)
Спадає лист на вівтарі –
(Кучерявим дзвоном…)

Уже десь випали сніги.
(Над бором хмари муром!)
Розбиті ніжні вороги –
(Мармуровим муром…)

Самотня ти, самотній я.
(Весна! – світанок! – вишня!)
Обсипалась душа твоя –
(Вранішняя вишня…)

1917



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 1,50 out of 5)
Вірш Павла Тичини – З кохання плакав я, ридав вірш.