Василь Стус – Напевне, так і треба

Напевне, так і треба –
судилося бо так:
упали зорі з неба
і надломили мак.
Така знялася хвища –
ні неба, ні землі,
лиш чорне кладовище
по нищеній ріллі.
Залопотіла злива,
мов залива – гай-гай!
Кохана, будь щаслива!
Коханий мій – бувай!

30.09.1972

Василь Стус – Напевне, так і треба вірш.