Василь Стус – Надворі дощ?

– Надворі дощ? – я запитав
– А так, на небі ні хмарини
I сльози на очах дружини
від сподівань і від ослав
– А що ти, плачеш? та покинь
– Авжеж, сміюся. Довгі злидні
в цій подобизні днів невидні.
Так розтає пітьмою тінь.
– Їй-богу, не збагну.
Дарма.
Усе збагнеш, коли прикрутить.
А хто вам вроду каламутить?
Хто варить воду з нас?
– Нема нікого винного. Здається,
що сам господь – на всій вині.
– Ти забігаєш аж у дні майбутнього?
Тобі не йметься?
Надієшся на сили віщі?
На арифметику чекань?
– На небі ні хмарини.
– Глянь –
надворі мов з відра періщить.

Василь Стус – Надворі дощ? вірш.