Василь Стус – Виховання

Схожі вірші:

1. Василь Стус – Я блукав містом своєї юності Я блукав містом своєї юності, марно відшукуючи в нових кварталах вчорашні споруди, сквери, стежки, знайому ліпку на фронтонах будинків – географія втрачена. Місто покращало й […]...
2. Василь Стус – Сто років як сконала Січ Сто років як сконала Січ. Сибір. І соловецькі келії. І глупа облягає ніч пекельний край і крик пекельний. Сто років мучених надій, і сподівань, і […]...
3. Василь Стус – Менi здається, що живу не я Менi здається, що живу не я, а iнший хтось живе за мене в свiтi в моїй подобi. Нi очей, нi вух, Нi рук, нi нiг, […]...
4. Василь Стус – Еволюція поета Геніальний поет роздвоївся (на себе і страх!) півпоета роздвоїлося (на чвертьпоета і страх!) Чвертьпоета роздвоїлося (на осьмуху і страх) Осьмуха поета роздвоїлася (на понюху і […]...
5. Василь Стус – Синові (переклад) Редьярд Кіплінг – Синові (в перекладі Василя Стуса) Коли ти бережеш залізний спокій всупір загальній паніці й клятьбі, коли наперекір хулі жорстокій між невірів ти […]...
6. Василь Стус – Марко Безсмертний Напередодні всенародного свята покинувши могилу, Марко виграбався на світ, розрівняв землю, щоб ніхто не помітив утечі, зайшов до найближчого райкому партії, вбрався в службовий одяг […]...
7. Василь Стус – Посадити деревце Посадити деревце – залишити про себе найкращу пам’ять. I вони стали насаджувати вздовж колючого дроту квiти, кущi, дерева. Дикий виноград обснував гострi шпичаки, розвiсив лапате […]...
8. Василь Стус – Танцює зек у батькових чоботях Танцює зек у батькових чоботях, мов дерев’яним гупає прачем. Під сивим небом і дрібним дощем обтрушує він душу від скорботи і сажі самоти. А дощ […]...
9. Василь Стус – Тюремних вечорів смертельні алкоголі Тюремних вечорів смертельні алкоголі, тюремних досвітків сліпа, як близна, ртуть. А сто мерців, обсівши серце, ждуть моєї смерті, а своєї долі. І день при дні […]...
10. Василь Стус – Дума Сковороди Блакитний світ – як блекота, Блакитний світ – звечірнів. З тобою ж – тільки той і та, і тільки те, що вірне. Чи йми їм […]...
11. Василь Стус – Костомаров у Саратові Але що ж робити живій душі у цій державі смерті? В. Мисик I За роком рік росте твоя тюрма, за роком рік підмур’я в землю […]...
12. Василь Стус – Я сидів на весіллі Я сидів на весіллі серед поважних молодиків – у того голос, наче в диякона, той остаточно схрип від горілки й співу, а та в котрий […]...
13. Василь Стус – Вночі його кусали блохи Вночі його кусали блохи, а те, що половина людей земної кулі досі ще стогне під гнітом капіталізму не давало йому змоги склепіти очей....
14. Як добре те, що смерті не боюсь я… – Василь Стус Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. […]...
15. Василь Стус – В мені уже народжується бог В мені уже народжується бог, і напівпам’ятний, напівзабутий, немов і не в мені, а скраю смерті, куди живому зась – мій внук і прадід – […]...
16. Василь Стус – Чого ти ждеш? Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, а най і стрінеш – віри не доймеш? […]...
17. Василь Стус – У цьому полі, синьому, як льон У цьому полі, синьому, як льон, де тільки ти і ні душі навколо, уздрів і скляк: блукало в тому полі сто тіней. В полі, синьому, […]...
18. Василь Стус – Чоловік підійшов до меморіуму Чоловік підійшов до меморіуму і прочитав на ньому власне ім’я: вічна слава героям, що полягли за незалежність Вітчизни. Йому приемно й боляче. Під однією сорочкою […]...
19. Василь Стус – Вiдлюбилося Вiдлюбилося. Вiдвiрилося. Вiдпраглося. День врiвноважений, як вичовганий валун. Поступово перетворюєшся на власний архiв, дорогий, мов померлий родич. Нiчний ставок попiд соснами, книги, самота – бiльше […]...
20. Василь Стус – Рятуючись од сумнівів Рятуючись од сумнівів, б’ю телеграму собі самому: вчасколивесьрадянськийнарод івсепрогресивнелюдствоготуєть сягіднозустрітичерговийз’іздкпрс, бажаю тобі великих успіхів, щиро заздрю, що ось уже тридцять років ти живеш у найщасливішій […]...
21. Василь Стус – Світанок у лісі Щось бризнуло попереду, Наринуло і вдарило У груди подорожнього. Заледве голубим струмком Бринів поранок між дерев, А зараз повінь зринула І ліс заворожила. І солов’ї, […]...
22. Василь Стус – Ми сиділи за пляшкою шампанського Ми сиділи за пляшкою шампанського в тихенькому прокуреному кафе. I вона відчувала себе царицею, Афродитою, що проминувши рибалок (за столиками забивали козла), алкоголіків, невтомних шукачів […]...
23. Василь Стус – Вертання Перерізане світлом вікно вулиці – біле по білому аж до болю. Насип. Далеке шосе. Машини. I небо вологе – над. Шлях у себе: вабить (уже […]...
24. Василь Стус – Ця п’єса почалася вже давно Ця п’єса почалася вже давно, I лиш тепер збагнув я: то вистава, де кожен, власну сутнiсть загубивши, i дивиться, i грає. Не живе. Отож менi […]...
25. Василь Стус – Напередодні свята Напередодні свята, коли люди метнулися по крамницях, виносячи звідти шпроти, смажену рибу, шинку і горілку з перцем, якийсь дивак, обутий в модні черевики (такі тиждень […]...
26. Василь Стус – Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік. I я солдат, що після всіх скорочень попав сюди – докантувати строку, одержав за зразкове воєнробство (були солдатські жарти – […]...
27. Василь Стус – Громадяни, дотримуйтесь тиші – Громадяни, дотримуйтесь тиші, вимагають чотири щити навколо високої вежі, де великими літерами зазначено “Всесоюзний науково-дослідний центр по акліматизації картоплі на Марсі”. – Колись вона […]...
28. Василь Стус – Людина флюгер Людина флюгер. Так. Людина флюгер. пiдвладний вiтровi, а не собi. Я знаю? Може, бог чуттями править. чуттями править, може, дика товч ще не оговтаних бажань […]...
29. Василь Стус – Я знав майже напевно Я знав майже напевно, що вiн обiкрав моїх друзiв, зробив нещасною мою матiр, а дружину призвiв до сухот. I сповнений рiшучостi, я подався до нього […]...
30. Василь Стус – Як страшно відкриватися добру Як страшно відкриватися добру. Як страшно зізнаватись, що людина Iще не вмерла в нас. Як страшно ждати, коли вона захована помре у темряві, щоб нишком […]...
31. Василь Стус – Вони сидять за столом Вони сидять за столом, поклавши перед собою жилавi руки. Ось сухi i нервовi – маминi, ось татовi – важкi наче гирi, сидить сестра – таємнича […]...
32. Герасим’юк Василь – Художник Чому не намалюєш дарабу останню? – прошуміла під хатою Черемошем вісімдесятого. Чому не намалюєш останні праліси? – ти знав їх. Ти знаєш: Ніколи полотно не […]...
33. Василь Стус – Пам’яті А. Г Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай. У бiлiй стужi сонце України. А ти шукай – червону тiнь калини на чорних водах – тiнь її шукай, […]...
34. Василь Стус – То все не так. Бо ти не ти То все не так. Бо ти не ти, I не живий. А тільки згадка минулих літ. Черед мости віків блага маленька кладка. А небо корчиться […]...
35. Василь Стус – Вечірній сон Вечірній сон. I спогади. I дощ колише світ розпуклого ясмину. Бездомний вітер. Спи, маленький сину, спи, сину мій маленький, коли хоч. Немає мами нашої давно […]...
36. Василь Стус – Надворі дощ? – Надворі дощ? – я запитав – А так, на небі ні хмарини I сльози на очах дружини від сподівань і від ослав – А […]...
37. Василь Стус – Вдасться чи ні Вдасться чи ні сього разу повернутись додому? Вдасться чи ні? Cтарий терикон шахти 10-біс, де ти в дитинстві збирав вугілля, обріс чотирма новими. I де […]...
38. Василь Стус – Мертвий сон Мертвий сон галактик як не здушить нас, Спати, спати, спати, бо минувся час. Ніч блукає глупа у глухім степу. Хто там світ протупав – тупу-тупу-ту. […]...
39. Василь Стус – Мумiя 1 Голова його заполонена спогадами. (Вiчне перемелювання однiєї iстини: гримаси пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi, пiдлiсть пiдлостi пiдлостi). Хтиво показує старечим ротом : те, що було 1968 […]...
40. Василь Стус – Вперіодрозгорнутогобудівни Вперіодрозгорнутогобудівни цтвакомунізмунавсьомуфронті я вийшов уранці за ворота – бачу: крізь штахетини коза пробує дістати цибулю з палісадника (у цибулі багато вітамінів отож її садять замість […]...