Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча

Попереду, нарештi, порожнеча
i довгождана. Вiчнiсть пiзнаю,
даровану годиною лихою.
А бiлий свiт – без кольору i звуку,
нi форми, нi ваги, анi смаку –
розлився безберегою водою.
Цей бенкет смертi в образi життя
щасливого вiдстрашує i врочить:
устромиш ногу в воду – i помреш.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)
Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча вірш.