Ольжич Олег – Ольвієць

Годi! I лiру кидаю на барсову шкуру.
Серце ледаче давно – як фiал без вина.
Пiнявий трунок щасливо допито до дна,
Личить же усмiхом стрiнути правду понуру.

В мене над ложем мiй меч в пiхвi, золотом битiй.
Зойкнуло лезо й лягло на брунатiсть колiн.
Лезо – cвiчодо, i в ньому мiй вихiд один –
Завтрашнiй похiд, зеленi просторi i скити.

Завтра ступатимеш полем. А стрiли, як злива.
Десь кочовник невiдомий мою наклада.
В день такий смерть – як цiлюща вода.
В день золотий i тяжкий, як оттiйська олива.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Ольжич Олег – Ольвієць вірш.