Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу

Хтось метнув неминучу стрілу.
Захиталось струнке оперіння,
І, негаданий креслячи лук,
Під ногами тікає каміння.

Заступило веселкою зір.
Чисті барви на диво веселі.
Замість неба, і міста, і гір
Небувалі пливуть акварелі.

Ти, що мечеш всі стріли, один,
Тільки ласка – стріла твоя злотна:
Замість жаху бездонних глибин –
Дать уздріти барвисті полотна!



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 1,50 out of 5)
Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу вірш.