Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю

Хтось тисне з хмар на землю, тисне
люто,
А ми повинні небо підпирать.
З чужинських стріл вливається отрута
У нашу кров, коли йдемо на рать.

І небо падає в холодні трави,
Коли нас братство в землю зарива.
Лише у зорях відгомоном слави
Звучать востаннє мовлені слова.

А там, дивись, ідуть сини змужнілі
І знов беруть на плечі небеса.
І в їхньому натрудженому тілі
Жага світів далеких воскреса.

І стогне мати, породілля-мати,
Живим світам даруючи дитя…
Лиш той, хто вміє небеса тримати,
Пізнав достоту, що таке життя.

19.01.1974


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Хтось тисне з хмар на землю вірш.