Микола Руденко – Атомне

Я галактик ваших гривастих
Не вивчав у екстазі німому.
Я – невидимий головастик,
Що живе у тобі самому.

Я – живого частка єдина,
Нас в тобі міліярди цілі.
Я так само, як ти – Людина,
Твій двійник у твоєму тілі.

Ми не знаємо, що назовні,
Ми кружляємо на електронах.
Є у нас урядовці верховні
І вожді на державних тронах.

Ми не віримо в потойбічне,
Ми у нашому з головою:
Ти – це тільки стихія космічна,
Що не може бути живою.

Вірить в тебе – це визнавати,
Що над нами є Вищий Розум.
Отже, вийде:
наші магнати –
Тільки пси, що біжать за возом.

Та коли ми вийдем із тіла
В те життя, що у мріях носили,
Чи розкаже сперма змертвіла,
Хто збудив материнські сили?

Мабуть, темінь лапами свастик
Нас жбурляла тому до катівень,
Щоб з’явивсь хоч один головастик –
Той, що стане з тобою врівень.

1966


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)
Микола Руденко – Атомне вірш.