Микола Руденко – Содом. Цикл

1

Вп’ялись, як воші у старий кожух,
У тебе, Земле…
Плодимось без міри…
Нової ми не осягнули віри,
А Божий образ вже давно пожух.

Уміємо смоктати кров земну
І в пащі двигунів її вливати.
Планета стогне, ніби хвора мати,
Що в дітях не зазнала талану.

Річок нема – є стоки нечистот.
Лісів нема – самі сміттєві купи.
Лежать колоди, мов холодні трупи,
Та бовваніє на галяві дот.

А проти нього сотні мегатонн
Громадяться в таємних арсеналах.
Один удар, один смертельний спалах –
І потече розтоплений бетон.

Та ми, закохані в цей хижий світ,
Самі себе вважаємо богами.
І хоч немає грунту під ногами,
В чужі світи готуємо політ.

Що ми туди зумієм донести?
Як у солдатиків прем’єрам грати
Та як поетів кидати за грати,
Щоб їх навчили розуму кати?

Навіщо глум державників тупих
Світам, що десь кружляють понад
нами?..
Не стали ми для Всесвіту синами:
Ми тільки рій метеликів сліпих.

2

Танцюй, гуляй! Завалимо ліси
Бляшанками та битими пляшками.
А хтось захоче гратися полками –
Хіба ж ти заборониш, не даси?

Перед Кінцем свій виявити хист
Повинен кожен – все, що ніс від роду.
І кожен мусить мати нагороду –
Диктатор і святенник, і садист.

А маєш хист в терпінні, тож катам
Дозволь натішитись кривавим тілом.
І шпикам теж дозволь зайнятись ділом,
І злодіям, і табірним хортам.

Гуляймо, пиймо – хто вино, хто кров.
Терпи, плането – страднице убога.
Адже ж ніщо не пропадає в Бога:
Тут вимерло, а там воскресло знов.

3

Останній барель нафти – і тоді
Відкриється нікчемність, а не сила.
Реклами, бари, металеві крила
Помруть, мов іскра в крижаній воді.

Позаростають траси між долин,
І спорожніють мертві хмарочоси.
Поем та Біблій непотрібні стоси
Палатимуть у свисті хуртовин.

Можливо б, кара обминула ця,
Коли б не наша нерозумна пиха.
І кожен в думці прикидає стиха:
А скільки ж залишилось до Кінця?

Чи вистачить на карнавальні дні
Вина і затишку в містах Європи?
Хай після мене голод чи потопи –
Про те вже дбати іншим, не мені.

І часом заздриш звичаям бджоли,
Лисиця стане вісницею неба:
Вони ідуть на смерть, якщо це треба,
Аби нащадки на землі жили!

24.01.1974



Микола Руденко – Содом. Цикл вірш.