Ольжич Олег – Поцілуєш, різко і суворо

Є. П.

Поцілуєш, різко і суворо,
А в очах – морозяна блакить,
А в очах – розриви і простори…
Ет, не нам, товаришу, любить!

Ще зіниці тугою розкриті
І сухі тривого. уста
(Скоростріли мовкнуть, перегріті,
І кіннота лаву розгорта…)

В ухах досі ще п’янюче-лунко
Дзвін копит і скреготи землі…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Хай дарують: в нашіх поцілунках
Наші хижі, спрагнені шаблі.



Ольжич Олег – Поцілуєш, різко і суворо вірш.