Сестра, а другому – мати.
Містечко – як сіра твань.
Товаришу мій, брате,
Горіння одних бажань!
Не бійтесь, напне до болю
Ваш шлях, як струна, прямий
Кремінно-тверда воля
Того, що є зв’язковий.
Містечко – як сіра змора,
А потім – його нема.
Лише свистіння простору,
Безумність лету сама.
Не стримать, не захитати.
Рука і дух без оков.
Товаришу мій, брате,
Нас вдруге єднає кров!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Схожі вірші:
- Ольжич Олег – Городок 1932 (уривок) За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в огні бастіон! Ім’ям невблаганним свободи Здолали […]...
- Ольжич Олег – Поцілуєш, різко і суворо Є. П. Поцілуєш, різко і суворо, А в очах – морозяна блакить, А в очах – розриви і простори… Ет, не нам, товаришу, любить! Ще […]...
- Ольжич Олег – Негритянський божок М. А. Тисячолітній, дужий баобаб Один віддав його залізні риси, І мертвий впав на землю чорний раб, Коли нарешті божий погляд висік. Прикрашений, високо на […]...
- Ольжич Олег – Душа обважніла Душа обважніла, як жорна, В полоні страшного і злого. Земля благодатна і чорна До решти знеснлила ноги. І от її знов розбудила Хода круторої пари. […]...
- Ольжич Олег – Межа По рівній грані двох світів ідеш, Що, наче скло, невидима і гостра. І тягне, рве глибинами без меж Одкрите серце ненаситний простір. Ступи ліворуч: легкий […]...
- Олег Ольжич – Піхотинець Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке і спокійне, Ступає в холодних […]...
- Ольжич Олег – Візія Вітри од краю до краю, Од рана до рана дмуть. Дерева, дахи зривають, Пісок і тріски несуть. На подвір’ях клунки, попони. – І не в […]...
- Ольжич Олег – Археологія Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. – Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми завжди воювали. – Мене забито […]...
- Ольжич Олег – Готи Похмурий день зачаївся в туманi. Над бродом ржуть, полохаючись, конi. Мiй меч бренить, та чую, що на гранi Мене не зрадять крицевi долонi. Учора твердо […]...
- Ольжич Олег – Порцеляна До дзвінкого водограю З шумом балю в голові Я збігаю по терасах, По розсипаній жорстві. Пруг оранжевого світла На каміння ліг і щез, Наче хвиля, […]...
- Ольжич Олег – Приxодили Приxодили. Стрічали шану й страх, Здолавши багна, пущі і вертепи. Приносили в приплющених очах Своє блакитно-зеленаве небо. Ми не зазнали радости. Були Їх пестощі рвучкі […]...
- Ольжич Олег – Люкреція Давно ріка вернула в береги. Давно нора засипалася в кручі І місто мовчки зводить навкруги Вали із частоколами колючі. Та ще лежить над плямами полян, […]...
- Ольжич Олег – Ольвієць Годi! I лiру кидаю на барсову шкуру. Серце ледаче давно – як фiал без вина. Пiнявий трунок щасливо допито до дна, Личить же усмiхом стрiнути […]...
- Ольжич Олег – Підзамчя Притулене тут під горою – Спокійне Підзамчя усе. Лиш вітер стрімкою рікою І хмари, і зорі несе. В хатках порушаються люди, Ткачі, кушнірі, ковалі, Шукаючи […]...
- Ольжич Олег – Нащо слова? Ми діло несемо Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій. Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій. Що вибереш, чи […]...
- Ольжич Олег – Риплять і квилять двоколесі мажі Риплять і квилять двоколесі мажі, Худоба чорну куряву здіймає, А голоси важку, неясну пряжу Снують під степом, сірим і безкраїм. Земля! Земля! Плодюча, повногруда! Як […]...
- Ольжич Олег – Чорно-синяву рінь гризучи Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене – гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі. По узбіччю, поритім від злив, Кілька хмурих […]...
- Ольжич Олег – Хтось метнув неминучу стрілу Хтось метнув неминучу стрілу. Захиталось струнке оперіння, І, негаданий креслячи лук, Під ногами тікає каміння. Заступило веселкою зір. Чисті барви на диво веселі. Замість неба, […]...
- Ольжич Олег – Давнім трунком, терпкістю Каяли Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці – і кров, і смерть. Небо – княжі київські емалі. Небо знову – твердь. Знов не вгору несміливим зором – […]...
- Ольжич Олег – На горі під лісом – біла хатка На горі під лісом – біла хатка. Біла дівчина виходить, біла цятка. Над горою вдень шовкове небо. (Як воно, шовкова в грудях туга). І вночі […]...
- Ольжич Олег – Пророк Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. […]...
- Ольжич Олег – Незнаному воякові (уривок з редакції 1935 року) I Читайте газети при тихім вікні, Впивайтесь ясним каламутом. І як не зірвуться ці лагідні дні, Не крикнуть розпучливо-люто! Читали, пряли недомріяні сни, Солодку молошність […]...
- Ольжич Олег – Знов вітри над землею, вітри Знов вітри над землею, вітри І блакить, і розриви, і дим Сонну землю черкає згори Смерть черкає крилом голубим. Ширше груди! Повніше серця! (Бо згориш […]...
- Микола Вінграновський – Гоголю В Холодній Балці ніч відьмача, Чорти в зеленому чаду, І на вогні стегно теляче Чортам обслинює губу. В Холодній Балці Сіра Відьма З винових ходить […]...
- Емілі Дікінсон – “Щоб мати степ, потрібні конюшина і бджола…” (в перекладі Марти Тарнавської) Emily Dickinson To make a prairie it takes a clover and one bee… * * * Щоб мати степ, потрібні конюшина і бджола, Одна лиш […]...
- Микола Руденко – Мати. Триптих 1 Клумаки випадають з натруджених рук. Хто піддасть їх на плечі у вирі людському?.. Ти босоніж торкаєш розпечений брук, Так ти ходиш в віках по […]...
- Павло Мовчан – Сорочка Розповзається сніг і сорочка торочиться знизу, і розмокла рука семипало стискає клубок, голка в губи вп’ялась – хутко нитку пронизуй, щоб востаннє зробить металевий ковток… […]...
- Руданський Степан – Олег – князь київський* I Не у гості, а на кості Ходили козари 2. Та не пиво ж і їм буде, А кров та пожари! Вже зібрався Олег віщий […]...
- Вірш Павла Тичини – Скорбна мати І Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула – скрізь тихо. Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння колосочки: Ой радуйся, Маріє! […]...
- Микола Вінграновський – Пришерхла тиша – сіра миша Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І попелясте від кошар Вівці копитце землю пише. Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих […]...
- Іван Франко – “Плив гордо яструб в лазуровім морі…” Плив гордо яструб в лазуровім морі, Широко круг за кругом колесив, А на горі в ожиданні і горі Лежав я й лету яструба слідив. Я […]...
- Леся Українка – Мати-невільниця Був ясний день, веселий, провесняний, До нас у хату крізь вікно одкрите Вривався гомін голосних потоків, Що бігли вниз по вулиці нагірній, Вітрець влітав і, […]...
- Степан Руданський – Еге, гай Йде видючий і сліпий, Та й каже видючий: “Ото, брате, синій гай! Ото ліс дрімучий!” “Еге! Еге! – каже той.- Як ти собі важиш!” “А […]...
- Леонід Кисельов – І мати молода, і сонце юне І мати молода, і сонце юне, І в неї на колінах немовля. В прозорому повітрі, наче струни, Гудіння оксамитного джмеля. Прислухаюсь – співає колискову, Не […]...
- Герасим’юк Василь – Йде мати і дитя несе Йде мати і дитя несе, ховається в дорозі. її під зорями спасе короткий сон у стозі. Якраз під зорями Різдва я – стіг сухого сіна. […]...
- Вірш Івана Франка – Сідоглавому Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, Як хліб і кусень сала, […]...
- Микола Хвильовий – “Не шкодуй, моя мила мати…” Не шкодуй, моя мила мати, Що я степ рясний залишив – Я говірку свою кострубату Заплітаю в русявий кужіль1. Подивись в мої очі прозірні – […]...
- Микола Хвильовий – “У полі голосить мати…” У полі голосить мати, Така худенька мати в зморшках, А на душі у неї волохато, І одцвітають синьоокі волошки. Дивиться на шляхи жахні – Завели […]...
- Маркіян Шашкевич – Руська мати нас родила Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм?...
- Тарас Шевченко – Нащо нас мати привела? Один у другого питаєм: Нащо нас мати привела? Чи для добра? чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм, А покидаємо […]...