Ольжич Олег – Археологія

Л. Мосендзовi

Поважна мова врочистих вiтрин.
Уривчастi передвiку аннали.
– Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.
Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.

– Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сiм’єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторiй залi мудрого музею?

Так виразно ввижається менi
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому куренi
Над озером з ясними берегами.



Ольжич Олег – Археологія вірш.